ПРОБЛЕМА ДОПІНГУ В СПОРТІ

Боротьба з допінгом в спорті вступила в нову фазу і породила нові та серйозні проблеми. Державним та спортивним недержавним організаціям належить знайти нові підходи в боротьбі з допінгом в спорті, основою яких має бути загальнолюдська мораль.

Основні документи – Антидопінгова Конвенція Ради Европи (1989 р.), Антидопінговий кодекс Олімпійського Руху (1999 р.), а також список заборонених класів речовин та методів САДА разом з медичною комісією МОК, який регулярно поновлюється.

Проблема допінгу постала перед нами лише тоді, коли спорт став відомий як соціальне явище. Ще на Античних Олімпійських іграх спортсмени намагались покращити результати на змаганнях шляхом вживання збуджуючих препаратів (один з препаратів біфотейна), що отримували з червоних мухоморів. Відомі надзвичайні результати древніх інків, які пробігали за 5 днів відстань в 1750 км, при цьому вони псували листя коки-рослини, з якої вироблюється кокаїн.

У наш час перший летальний випадок був зареєстрований в1886 р. Під час змагань велосипедистів по маршруту Бордо-Париж,коли один з учасників – англієць Лінтон – прийняв допінг за„рекомендацією” свого менеджера, виробника велосипедів.

До 1910 р. в якості допінгу почали вживати кисень, пізніше боксери вживали стрихнін і суміш соди з кокаїном.

У 1967 році МОК прийняв рішення про проведення допінг-контролю. Вперше вибірковий контроль був здійснений на Олімпійських іграх 1968 року, а з 1972 року він став обов’язковим на всіх змаганнях, що проводились за Олімпійською програмою.

11231021027141На Олімпійських іграх у Римі в 1960 році зафіксовано летальний випадок внаслідок вживання значної дози амфітамінів і залишків нікотинової кислоти: загинув датський велосипедист. Зникнення Тома Симпсона (велоспорт) в Монт-Венту після вживання амфетамінів, так як і зникнення боксера Біло на турнірі у 1963 році після використання героїну, або Діка Говарда, срібного призера у бігу на 400м в 1960 році, після прийому дози героїну – ось декілька прикладів, які викликали глибоке хвилювання. Ця проблема стає дедалі серйознішою, починає загрожувати всім спортсменам, завдає великої шкоди Олімпійським ідеалам.

Хронологія використання допінгу (за Тоддом, 1998) МОК:

1960- Кнут Йеган (велогонки) – перший спортсмен з 1912 року, що помер від вживання допінгу (амфітаміну) на Олімпійських іграх.

1967- МОК приймає рішення про те, що спортсмени повинні письмово повідомити про невживання ніяких засобів і будуть чесно сприяти росту досягнень на змаганнях.

1968 – На Олімпійських іграх (в Мексиці) вперше виконується напівпробний допінг-контроль з дослідницькою метою.

1972 – Перша Олімпійська допінгова лабораторія на Олімпійських іграх у Мюнхені (завідуючий – лікар М. Моніке). Проба на амфетамін. Джей Сільвестр провів у Мюнхені опитування легкоатлетів про використання ними анаболіків і вияснив, що 68% всіх легкоатлетичних дисциплін Олімпіади використовують їх.

1974 – На Іграх Доброї волі вперше проведений контроль на анаболічні стероїди. 9 із 55 проб виявилось позитивними.

В 1976 році МОК приймає рішення про проведення першого обов’язкового анаболічного контролю (визначення тестостерону).

На Кубку Європи з легкої атлетики вперше проводиться офіційний тест на анаболічні стероїдні; два спортсмени отримали заборону на участь у цих змаганнях.

image00911984 – Лікар Роберт Керр заявив, що володарі медалей, яких він спостерігав на Олімпійських іграх в Лос-Анджелесі, за 14 днів до початку ігор перейшли на гормон росту і таким чином успішно пройшли допінг – контроль. Позитивні проби на допінг приховувались МОК.

1987 – на Всеамериканських іграх в Індіанаполісі багато спортсменів маскували свої дані аналізу на анаболічні стероїди за допомогою протиподагричного засобу пробенецида, який рік тому був занесений МОК в книгу заборонених субстанцій.

В цьому же році Бен Джонсон втрачає свою медаль після того, як було доведено вживання ним етанозола.

У грудні 1987 р. 11 держав (серед них США, СРСР, Німеччина) домовляються регулярно проводити допінговий контроль з 31 січня 1990 року в період тренувань.

Сьогодні Медична комісія (МК) МОК виділяє понад 10 тис. препаратів в різних лікарських формах, що відносяться до допінгових. У багатьох міжнародних спортивних федераціях (велоспорту, легкої атлетики, плавання й ін.) встановлені сьогодні рекорди затверджуються лише при наявності медичного протоколу чи висновку біопроб спортсменів на вміст в них допінгових ліків.

В останні роки ціла хвиля «допінгових» скандалів потрясла світ. Навесні 1997 р. у каліфорнійській лікарні ледве не вмер Арнольд Шварцнеггер, що за своє життя проковтнув чимало анаболічних стероїдів, коли нарощував свою значну мускулатуру і не звертав уваги на попередження про те, що стероїди викликають хвороби серця, печінки, імпотенцію. З 1988 р. зберігає мовчання і відмовляється розмовляти з журналістами довічно дискваліфікована найшвидша людина планети – Бен Джонсон. Його рекорд на стометрівці (9,83c) дотепер виглядає фантастичним. Великий Бен знав, на що йшов, але нічого не міг поробити – він був рабом тих неймовірних секунд, яких навіть ще не показав, а тільки міг показати.

Узимку 1997 р. допінговий скандал вибухнув на Чемпіонаті світу з лижних гонок у Тронхеймі. За застосування бромонтана була дискваліфікована шестиразова олімпійська чемпіонка, Герой Росії Любов Єгорова.

21 вересня 1998 р. у США (штат Каліфорнія) обірвалося життя найшвидшої жінки сторіччя, олімпійської чемпіонки, рекордсменки світу в бігу на 100 м (10,49 сек) Флоренс Гріффін Джойнер. Вона померла від апоплексичного удару. При використанні анаболіків з посилюючим ефектом Флоренс позбавилася частини серцево-судинного імунітету – вважає французький спортивний доктор і фахівець з питань допінгу Жан-Пьєр Монденард.

doping1На початку 1998 р. у Лейпцігській штаб-квартирі східно- німецької секретної поліції виявлені документальні докази того, що протягом десятків років атлети НДР добували олімпійські нагороди за допомогою заборонених стимуляторів. За чотири роки з їх допомогою можна було збільшити показники в жіночому штовханні ядра на 4, 5 м, диска – на 11-20 м, у жіночому бігу на 400 м – на 4-5м.

Контролювала виконання допінгової програми секретна служба НДР (“Штазі”). Спорт для влади НДР був, очевидно, найдешевшим способом досягти світового визнання. З кожною золотою медаллю країна перетворювалася у світову державу. Метальник молота Детлеф Герстенберг вмер через 13 місяців після московської Олімпіади – у нього «відмовила» печінка. Застосування анаболічних стероїдів багатьма спортсменками призвело до незворотних наслідків. Є ознаки вірілізації, зміни тембру голосу, збільшення шкірного волосяного покриву. Так, унаслідок незворотних змін у психіці й в організмі штовхачка ядра Хайді Крігер змушена була змінити свою стать на чоловічу.

Різниця, що існує між проблемою допінгу в спорті сьогодні та допінговими проблемами 70-х років, слід сприймати з урахуванням особливостей суспільства, менталітету і поглядів населення. В США, наприклад, використання анаболічних стероїдів, виходячи із широкого загального поширення і використання медикаментів в американському суспільстві, стало майже нормальною складовою частиною життя населення. Навкруги є магазини, де пропонуються ці засоби. Якщо американський спортсмен високого класу знаходиться в оточенні таких людей, то звичайно в цьому випадку в більшій мірі підвищується проведення експериментів на власному організмі.

Класифікація допінгів

До засобів, що використовуються в спорті для підвищення спортивної майстерності, відносяться: допінги, допінгові методи, психологічні методи, а також харчові добавки і речовини [3,5,6].

До засобів, що заподіюють шкоди здоров’ю і піддаються контролю, відносяться допінги і допінгові методи (маніпуляції).

За фармакологічною дією допінги поділяються на п’ять класів, а саме:

1) психостимулятори (амфетамін, ефедрін, фенамін, кофеїн, кокаїн та ін.);

2) наркотичні засоби (морфін, алкалоїди-опіати, промедол, фентаніл та ін.);

3) анаболічні стероїди (тестостерон і його похідні, метандростенолон, ретаболіл, андродіол та інші), а також анаболічні пептидні гормони (соматотропін, гонадотропін, еритропоетин);

4) бета-блокатори (анапрілін (пропранолол), окспренолол, надолол, атенолол та ін.);

5) діуретики (новуріт, дихлотіазід, фуросемід (лазікс), клопамід, діакарб, верошпірон та ін.).

dop pic510 510x340 179101Допінги є біологічно активними речовинами, виділеними з тканин тварин чи рослин, отримані синтетично, як і їхні аналоги.

Багато допінгів входять до складу ліків від застуди, грипу й інших захворювань, тому прийом спортсменом ліків повинен узгоджуватися зі спортивним лікарем, щоб уникнути неприємностей при допінг-контролі.

Біологічна дія в організмі окремих класів допінгів є різноманітною. Так, психостимулятори підвищують спортивну діяльність шляхом активації діяльності ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, що поліпшує енергетику і скорочувальну активність м’язів, а також знімають втому, додають впевненість у своїх силах, однак можуть привести до граничної напруги функцій цих систем і зниженню енергетичних ресурсів. Наркотичні речовини подавляють больову чутливість, тому що є сильними анальгетиками, віддаляють почуття стомлення. Анаболічні стероїди підсилюють процеси синтезу білка і зменшують їх розпад, тому стимулюють ріст м’язів, кількості еритроцитів, сприяючи прискоренню адаптації організму до м’язової діяльності і процесів відновлення, поліпшенню композиційного складу тіла. Бета-блокатори протидіють ефектам адреналіну і норадреналіну, що ніби заспокоює спортсмена, підвищує адаптацію до фізичних навантажень на витривалість.

Діуретики, чи сечогінні засоби, підсилюють виведення з організму солей, води і деяких хімічних речовин, що сприяє зниженню маси тіла, виведенню заборонених препаратів.

Слід зазначити, що серед розглянутих класів допінгу найчастіше застосовуються анаболічні стероїди. У важкій атлетиці, пауерліфтинзі, бодібілдінгу їх застосовують близько 90% чоловіків і 20% жінок. В інших видах спорту вони використовують меншою мірою (78% – футболісти, 40% – спринтери). При цьому використанні дози можуть багаторазово перевищувати ті, що рекомендуються (5-10 мг) і досягати 300 мг і навіть 2 гр.

У діяльності МОК передбачаються такі напрями боротьби з допінгом: 

  • проведення наукових досліджень, що спрямовані на підвищення ефективності методів допінг-контролю;
  • організація виховної і роз'яснювальної роботи серед спортсменів, тренерів, лікарів і інших спеціалістів;
  • постійне удосконалювання методів і організації допінг-контролю;
  • жорсткість санкцій відносно порушників;
  • співробітництво з НОКами, МСФ, спортсменами, представниками ділових кіл у боротьбі з застосуванням допінгу.

Л І Т Е Р А Т У Р А:

1. Абрамов В., Ванханен. Функционально-гомеостатическая теория питания: научная основа олимпийской адаптации к спортивной нагрузке // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей IV міжнародного наукового конгресу – К.: Олімпійська література. – 2000. – с. 160.
2. Батурина И., Гераймович. Эффективное применение ВЛОК как восстанавливающего средства после больших физических нагрузок // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей IV міжнародного наукового конгресу – К.: Олімпійська література. – 2000. – с. 168.
3. Колчинская А.З. Кислород. Физическое состояние. Работоспособность. – К. – 1997. – 205 с.
4. Муравов И., Шимчик А. Биоритмы спортивных достижений и здоровья спортсменов // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Тези доповідей IV міжнародного наукового конгресу – К.: Олімпійська література. – 2000. – с. 224.
5. Павлов С.Е. Теоретические и практические аспекты применения низкоэнергетических лазеров в спорте // Бюллетень № 4 ЦОА-РГАФК /Специальный выпуск: «Медико-биологические проблемы спорта» – Москва, 1998. – с. 134-147.
6. Попов В.Д. Обоснование возможностей использования методов квантовой терапии для повышения работоспособности спортсменов // Наука в олимпийском спорте. – 1999 - № 2 – с. 54-60.
7. Відновлювальні засоби у фізичній культурі і спорті. : навч. пос. / [Ячинюк Ю.Б., Мосейчук Ю.Ю., Ячинюк І.О., Воробйов О.О., Романів Л.В., Марценяк І.В.]- Чернівці, 2011.-381с.

 

Науково-методична комісія.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.