Якщо дитина заперечує ваші рішення

Пам'ятаєте, коли ви були маленькими, вам дуже хотілось бути старше, щоб мати змогу приймати свої власні рішення й жити за своїми правилами? Вам хотілось мати право спати, коли ви хочете, їсти, що хочете, і носити, що хочете.

Діти відчувають потребу у владі. І це нормально, однак не тоді, коли дана потреба реалізується в негативному ключі. Діти, які шукають влади, люблять установлювати власні правила. І дорослі неминуче залучаються до сперечання з ними.

Пропонуємо дев'ять порад про те, як поводитись батькам, коли дитина вступає в суперечку й оскаржує їхнє рішення.

1. Ухиляйтесь від суперечок. Підіть у свою кімнату або займіться чимось, що завадить вам брати участь у суперечці. Ще більш важливо, щоб ви не втрачали самовладання. Якщо ви розсердитеся, це покаже вашій дитині, що в неї є влада над вами, після чого вона завжди буде цілитись у ваше вразливе місце. Будьте готові застосувати відповідні санкції у випадку, якщо ваша дитина відмовиться від співпраці. Але ніколи не карайте її у гніві й переконайтеся в тому, що санкції й наслідки за її неналежне поводження будуть справедливими.

2. Акцентуйте увагу не на контролі, а на співпраці. Залишаючись спокійними й раціональними, незважаючи на нестерпні ситуації, які створює вам дитина, ви зможете отримати перевагу над її тактикою боротьби за владу. Ясно сформулюйте дитині ваші очікування, а також наслідки за відмову від співпраці. Не ставте ультиматумів. Постарайтесь установити з дитиною позитивний зв'язок і мотивувати її на співпрацю.

3. Дайте дитині заспокоїтися. Засмучена дитина не зможе вас вислухати. Міркування й аргументи в такому стані не спрацюють. Тому почекайте, доки вона не заспокоїться, і використовуйте цей час для того, щоб упорядкувати свої думки й виробити стратегію подальшої взаємодії.

4. Не з'ясовуйте причини поганої поведінки. Не питайте у своєї дитини, чому вона розлютилась. Таке запитання містить припущення, що в поганої поведінки є причина. Але в дітей не завжди є усвідомлювана причина того, чому вони бешкетують. Якщо дитина сформулює вам причину (імовірно, дуже креативно) і ви не приймете її, то можете знову скотитись до сперечання, якого ви так хотіли уникнути.

5. Не кричіть. Якщо ваша дитина сперечається з вами, це, безсумнівно, виводить вас із себе. Якщо ви підвищите на неї голос, вона дійсно може заспокоїтись і припинити сперечатись. Але не обманюйте себе, думаючи, що проблема вирішена. Ваша дитина не змогла вирішити проблему, яка призвела до сперечань. Тому вони обов'язково будуть повторюватись, доки ви не знайдете рішення, яке виявиться набагато ефективніше і краще, ніж крик. Навіть якщо діти сперечаються між собою, зберігайте спокій і допоможіть їм дійти згоди.

6. Навчіть дитину апелювати. Іноді діти можуть сперечатися просто заради самої суперечки. Це стає їхньою звичкою. Щоб уникнути цього, введіть правило, згідно з яким дитина може звернутись до вас із проханням переглянути ваше рішення після закінчення певного часу. Це навчить її утримуватись від непотрібних суперечок. Діти дуже засмучуються, якщо їхню думку не почули. Отже, коли всі члени сім'ї будуть перебувати в доброму настрої, поговоріть з дитиною й вислухайте її.

7. Будьте послідовними. Якщо ви приймаєте рішення, зробіть усе можливе, щоб дотримуватись його. В іншому випадку дитина буде вважати, що всі ваші рішення можна переглянути, варто лише посперечатись. Перед тим як сказати «Так» або «Ні» на певне запитання, не поспішайте, а зберіть усю необхідну інформацію і, тільки зваживши всі «за» та «проти», приймайте рішення. Після того як рішення прийнято, постарайтеся забезпечити його виконання й не піддаватись на спроби дитини поставити вам додаткові умови за допомогою сперечання чи інших видів небажаної поведінки.

8. Будьте зразком для наслідування. Якщо ви зіштовхнулися із ситуацією, в якій стороння людина розлютилась або чим-небудь вас засмутила, усіма силами зберігайте спокій. Покажіть дитині своїм прикладом, що ви залишаєтеся спокійними, навіть коли засмучені. Це вдалий спосіб навчити її, що є більш ефективні способи боротьби з неприємною ситуацією, ніж суперечки й агресія.

9. Залиште аргументацію для часу, коли дитина подорослішає. Ваш 5-річний син хоче, щоб ви купили йому робота-трансформера. Замість того щоби сказати просте «Ні», ви розпочинаєте детально пояснювати, чому ви не можете йому його купити. У відповідь на ваші аргументи малюк висуне десяток феноменально креативних зустрічних аргументів про те, чому він не може жити без цієї іграшки. І саме ви несете відповідальність за майбутні суперечки. Не можна очікувати від 5-річної дитини легкого та вдумливого прийняття вашої аргументації. Просто спокійно скажіть «Ні» й рухайтесь далі. Вступайте з дитиною в аргументовані дискусії не раніше, ніж вона досягне віку 10–12-ти років.

Привчаючи дитину співпрацювати й уникати суперечок, ви будете розвивати в неї навички вирішення проблем. І пам'ятайте про те, що дитина, яка шукає влади або сперечається з вами, відрізняється незалежністю, самостійністю й рішучістю. І не хвилюйтесь: можливо, ви виховуєте майбутнього лідера.

 

Джерело: Розвиток дитини

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.