Коли дитина думає, що її ніхто не любить

Що робити, якщо дитина приходить зі школи й каже: «Мене ніхто не любить»? Це часто трапляється із семирічними дітьми, які в цьому віці дуже самокритичні, хоча подібні слова можна почути від дітей будь-якого віку.

Дуже ймовірно, що в такому випадку вам відразу захочеться заперечити: «Звісно, усі тебе люблять! Подивись на своїх шкільних друзів – вони ж люблять тебе». На жаль, дитина при цьому буде наполягати на тому, що в неї немає друзів.

Можливо, ваша перша реакція буде розчарування: «Якби ти не любив так командувати...». Адже ви багато разів попереджали дитину про те, що через її недружню поведінку з нею ніхто не захоче дружити. Чому ж вона вас не послухала? На жаль, моралі тут не допоможуть, а критика викличе в дитини тільки сльози та гнів.

Можливо, ви просто відчуєте безпорадність. Бачити, як ваша дитина відчуває себе самотньою, дійсно боляче, проте ви не зможете самі знайти для неї друзів.

На щастя, існують способи допомогти дитині.

Проявіть співчуття й розуміння

Дорослі схильні відразу ж шукати спосіб вирішити проблему, але іноді вистачить просто вислухати дитину й визнати її почуття. Просто скажіть: «Схоже, у тебе був важкий день» або «Здається, ти чимось засмучений».

Якщо дитина готова розповісти, що сталося, скажіть: «Ти засмутився, коли він це сказав» або «Як шкода!» – тим самим ви покажете, що розумієте її.

Ви також можете спитати: «Хочеш, я тебе обійму?». Коли дитина відчуває себе знехтуваною однокласниками, додаткова порція любові мами чи тата буде дуже доречною.

Намагайтесь не реагувати занадто бурхливо

Дивитись, як страждає ваша дитина, важко. Але пам'ятайте, що дитячі емоції змінюються дуже швидко. Дитина, яку ваш син сьогодні ненавидить, уже завтра може стати йому кращим другом. Сьогодні ваша дитина сперечається з вами до сліз, а завтра охоче погоджується.

Діти, за визначенням, живуть сьогоднішнім днем. У них ще занадто мало життєвого досвіду, щоби бачити події в широкому контексті. Звісно, ви не хочете, щоб ваша дитина страждала, але подія, яка зараз їй здається чи не кінцем світу, швидше за все, такою не є.

Якщо вашу дитину образив однокласник, вам, імовірно, захочеться відновити справедливість: порозмовляти з його батьками або з ним самим. Не робіть це. Природно, ви хочете захистити свою дитину, але чи хочете ви втягувати в конфлікт ще й батьків? Якщо дитині нічого не загрожує і якщо мова не йде про залякування дитини у школі (тобто про булінг), краще дати дітям можливість самим вирішити конфлікт.

Якщо ви стурбовані проблемами дитини настільки, що це стає помітно, прояв вашого емоційного стану може погіршити ситуацію. Помітивши вашу стурбованість, дитина може вирішити, що проблема серйозніше, ніж вона думала. Побачивши вашу емоційну реакцію, дитина з небажанням буде ділитися своїми проблемами в майбутньому. Або навпаки, стане скаржитися із приводу найменших розбіжностей з будь-ким.

Якщо подібні проблеми повторюються неодноразово, вам буде потрібно більше інформації, щоб розібратись у ситуації. Цілком імовірно, що дитина розповіла не про все. Дітям важко оцінити свою роль у конфлікті. Наприклад, дитина може поскаржитися, що однокласник перекинув її стілець, але не сказати про те, що перед цим той же однокласник кілька разів ввічливо попросив її посунутися.

Часто корисною може виявитись розмова з учителем. Учитель бачить вашу дитину «в дії» та може розповісти про її взаємодію з однокласниками, як до неї ставляться інші діти, яка поведінка є нормальною в цьому віці.

Ви також можете подивитись, як ваша дитина взаємодіє з однолітками. Поспостерігайте за нею на ігровому майданчику або під час заходів у школі – ви побачите все своїми очима.

Станьте наставником для своєї дитини

Як тільки ви зрозуміли, що відбувається, вам треба навчити дитину жити з однолітками. Краще зробити це до того, як виникне конфлікт.

Наприклад, за допомогою рольових ігор ви можете навчити дитину дружньо вітати або ввічливо просити пробачення, залагоджувати неприємні ситуації або розпізнавати той момент, коли інша дитина починає дратуватись.

Ви можете навчити дитину самій пропонувати дружбу одноліткам, які здаються їй доброзичливими. Не всі діти відразу ж захочуть з нею дружити, така вже людська природа. Також не варто нав'язуватись у друзі тим, хто в цьому не зацікавлений, – це призводить тільки до страждань. Іноді діти за будь-яку ціну хочуть подружитися з найавторитетнішою дитиною у класі й не помічають тих дітей, з ким у них більше спільного. А іноді стара дружба проходить, і дитині треба знайти нових друзів.

Створіть умови для зміцнення дружби

Хоч ви й не можете самі знайти друзів для вашої дитини, але можете створити для цього всі умови. Діти знаходять друзів під час спільних занять. Позашкільні заняття допоможуть дитині знайти собі друзів зі схожими інтересами. Домовтеся з іншими батьками про відвідування спортивного майданчика в певний час – це допоможе дитині зміцнити випадкову дружбу. Запросіть іншу сім'ю в ігровий центр – це відчинить вашій дитині двері для нової дружби.

Якщо необхідно, зверніться до фахівця

Іноді проблеми зі спілкуванням вимагають професійної допомоги. Якщо вашого сина чи доньку в школі дражнять або залякують, слід звернутись до вчителя або директора школи, щоб забезпечити безпеку дитини. Якщо такі проблеми тривають протягом тижнів або місяців, варто звернутись до психолога, який у безпечній обстановці допоможе дитині навчитися знаходити спільну мову з однолітками.

 

Джерело: Розвиток дитини

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.