Перший вихід на лід: «ще рано» чи «вже пізно»?

 

Суперечки навколо того, у якому віці можна ставити дитину на ковзани, точаться стільки ж часу, скільки існує фігурне катання.  Схоже на те, що й досі фахівці не дійшли згоди у цій дискусії. Не проясняє  ситуацію і звернення до «зіркових» біографій, оскільки у кожного чемпіона – своя історія. Наприклад, Кейтлін Осмонд вперше привели на ковзанку у два з половиною роки, Євгенію Медведєву - у трирічному віці, Кароліну Костнер та Юдзуру Ханю – у чотири роки, а Хав’єра Фернандеса взагалі уже «старим» - у сім років. Тобто, певний висновок «вимальовується», але спиратися на подібну інформацію, мабуть, не варто. Навіть наймолодша з них – Медведєва не може бути  прикладом, адже з часу її дебюту минуло 15 років, а це – ціла вічність для фігурного катання, стрімкий розвиток якого ламає, здавалося б, єдино вірні підходи до нього. Тому питання: коли привести дитину на ковзанку, щоб не було «ще рано» або «вже пізно», залишається для батьків актуальним і донині.  

Свою думку щодо того, який вік можна наразі вважати оптимальним для першого виходу на лід дитини, нашому сайту висловив відомий фігурист, чемпіон світу серед юніорів 1993 року, нині тренер київської дитячо-юнацької спортивної школи  «Лідер» Євген Плюта:

-У такому питанні  доцільно застосовувати індивідуальний підхід. Все залежить від самих дітей: деяким легко і відразу дається засвоєння рухових навичок, а деякі можуть виявитися не готовими до таких навантажень, відтак їм потрібно починати пізніше. Проте, якщо батьки твердо вирішили, що дитина буде займатися фігурним катанням, то перші кроки на льоду вона має зробити максимум у чотири роки, оскільки процеси ускладнення та омолодження нашого виду спорту торкаються і цієї вікової категорії.

Водночас є чимало випадків, коли на ковзани намагаються поставити малюків віком 2-2,5 роки. Особисто я нічого поганого у цьому не вбачаю. Наприклад, у групі Віри Марківни Вольпової  успішно тренується дівчинка, яка починала якраз у такому віці. Інша справа, що вимагати щось  від дітей такого віку, звичайно, не варто. Якщо маля стоїть на ковзанах, добре рухається і видно, що це приносить йому задоволення, то – чому ні?

Якоїсь особливої методики занять саме для таких дітей немає. Усі новачки від 2 до 4 років починають однаково: вийшли на лід, спочатку просто тупають, звісно, їх потрібно страхувати. Тут відразу можна побачити, хто сміливий, хто боїться, кому подобається, а у кого уже сльози на підході. Бажано застосовувати ігрову форму занять, зокрема, винести на лід іграшки. Щоправда, вони вже виходять зі своїми іграшками, дехто може заявити щось на кшталт «це мій улюблений слоник, без нього кататися не буду»…

Крім того, важливо, коли поряд зі своїми дітьми на льоду знаходяться батьки. У будь-якому разі юний фігурист має їх постійно бачити,адже бувають випадки, коли тільки мама може заспокоїти дитину, взяти її за руку, підтримати. Хоча  деякі діти і без батьків почуваються впевнено…

Для таких маленьких дітей дво-триразових занять на тиждень цілком досить. Проте буває, що дитина, ступивши на лід, буквально заходиться у плачі. Якщо це повторюється, то примушувати її у жодному разі не треба. Я би радив у такому випадку взяти перерву і прийти через півроку-рік.

 

Для можливості залишити коментар потрібно зареєструватися.

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.