Оксана Баюл

Біографія

Оксана Сергіївна Баюл-Фаріна (народилася 16 листопада 1977, місто Дніпропетровськ) — українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесний громадянин Дніпра.

Життєпис

Народилася в Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) у 1977 році. Мати хотіла, щоб Оксана займалася балетом, але її не взяли до балетної школи через комплекцію. У неповних чотири роки бабуся відвела її на каток. Спочатку тренери не розгледіли талант Оксани, і перший час вона займалася в групі «Здоров'я». Через шість років, в 1987-му, стала брати участь в чемпіонатах СРСР, але вище 10-го місця їй піднятися не вдавалося.

Її батько, Сергій Баюл, залишив сім'ю, коли Оксані було три роки і участі у вихованні доньки не брав. У віці тринадцяти років Оксана залишилася сиротою — померла від раку її мама Марина Баюл, а через місяць і бабуся. Іноді їх доводилося ночувати в роздягальнях на рідному катку, там же готувала собі їжу. Спочатку Оксаною опікувався її тренер у Дніпрі Станіслав Коритек, але незабаром він емігрував до Канади, а свою підопічну відправив до свого колеги Валентина Ніколаєва, в Одесу. Партнером Ніколаєва була Галина Змієвська, яка виховала олімпійського чемпіона 1992 року в чоловічому одиночному катанні Віктора Петренка. Жила Оксана у невеликій квартирі Змієвської в одній кімнаті з її донькою. Грошима дівчині в той час допомагав зять Галини Яківни Віктор Петренко. Сама Оксана Баюл в інтерв'ю заявила, що це неправда.

У січні 1993 року дебютує на чемпіонаті Європи, де здобуває срібну нагороду, поступившись тільки темношкірій француженці Сурії Боналі. Того ж року дебютує і на чемпіонаті світу у Празі, де сенсаційно перемагає. Обидві програми виконала захоплююче емоційно, артистично, прикрасивши програму танцювальними рухами, чим привела у захват зал. Наступного року на чемпіонаті Європи знову поступається Сурії Бонал і стає другою.

Зимові Олімпійські ігри 1994 в Ліллегаммері

На час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Оксані виповнилося лише 16 років і сама вона зізнавалась, що планувала взяти участь лише у наступних іграх 1998 року в Нагано, але після розпаду СРСР Україні терміново знадобився кандидат для участі в Олімпіаді-1994, і відправили Баюл.

Церемонія відкриття ігор в Ліллегаммері відбулася без Оксани. Її тренер Галина Змієвська не випустила свою підопічну на цей захід через відсутність в української спортсменки теплих штанів і ризик застуди.

Фаворитками цих змагань були американки Тоні Гардінг і Ненсі Керріган. Інтерес до протистояння між ними підігрівав той факт, що за кілька тижнів до Олімпіади найнятий Гардінг прихильник напав на Керріган і перебив їй ногу залізним прутом, проте завдяки лікарям останній вдалося одужати до Олімпіади. Гардінг змогла взяти участь в іграх завдяки адвокатам.

На цих іграх Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). Перша частина, була ліричною, прикрашеною витонченою комбінацією спіралей, натомність друга частина вийшла дуже емоційною, бурхливою (Галина Змієвська весь час закликала через бортик Оксану заспокоїтися). У підсумку після короткої програми Баюл стала другою, на перше місце вийшла американка Керріган. Наступного дня з українською спортсменкою трапився дуже неприємний інциндент, що поставив під загрозу її подальший виступ на Олімпіаді. Під час тренування Баюл зіткнулася на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Обидві спортсменки їхали в цей час задом і тому не бачили одна одну. Ковзан німкені на три сантиметри увійшов в окістя Оксани. Вона отримала больовий шок і не могла підвестися. До того ж під час падіння вона сильно забила куприк, так, що у неї відколовся осистий відросток. Інша німкеня Катаріна Вітт відтягла Оксану до бортика, де німецький лікар відразу зробив їй декілька ін'єкцій. Українській спортсменці наклали декілька швів, та через два дні, накачана знеболюючими, вона все ж вийшла на заключну довільну програму. Баюл вийшла, впевнено виконала всі елементи і вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула крики від тренерів. Галина Змієвська і Віктор Петренко, які відчували, що українка все ще поступається американці, кричали: «Тобі потрібна комбінація!». Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Після завершення програми з Оксаною трапився нервовий зрив. Четверо з дев'яти суддів віддають перемогу Керріган, ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький суддя, колишній чемпіон світу Ян Гоффманн, який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.

Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати 45 хвилин. Виявилося, що в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу українських спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. У керівника української делегації фігуристів Людмили Михайловської була в готелі касета з українським гімном і вона помчала за ним.[3] В результаті того дня вперше пролунав гімн України на Олімпійських іграх, але прапор України організатори примудрились підняти догори дригом.[4] Після того випадку Баюл, отримуючи запрошення на офіційний захід, насамперед ставить умову — щоб були в наявності атрибути її країни. І всі її майстер–класи починаються з того, що під звуки українського гімну піднімається синьо-жовтий прапор.

Життя після Олімпіади

Від 1994 року (відразу по зимовій олімпіаді в Ліллегаммері) — працювала у США за контрактом у Лас-Вегасі. Американська публіка дуже полюбила юну українку, її виступи користувались шаленою популярністю, їй платили найвищі серед олімпійців гонорари. 16-річна дівчина не витримала випробування славою. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів. Нарешті спортсменці довелось лікуватись у реабілітаційній клініці від алкоголізму. Залишивши спорт, займалася бізнесом (спортивний одяг).

2005 року, подолавши алкогольну залежність, повернулася у професійний спорт. Оксана не поривала із фігурним катанням, зокрема брала участь у низці комерційних льодових шоу — у США та Європі (у німецькому Оберстдорфі).

У закордонний період життя Оксана Баюл залишалася громадянкою України.

«Я постараюся повернутися в Україну рано чи пізно. Це моя батьківщина, вона назавжди залишається в моєму серці, думках і молитвах. А їх тепер особливо багато. Загалом: Слава Україні! Героям слава!»

 Опублікувала кілька книжок про свій спортивний шлях і своє життя.

2010 року Оксана Баюл повернулася в Україну, де мала на меті відкрити дитячу школу фігурного катання світового зразка. Баюл вступила до Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту ім. Драгоманова (м. Київ). Однак через чотири місяці полишила університет і повернулася назад до США.[6]

Освіта

Навчалася в Одеському педагогічному інституті (1994).

Особисте життя

Із 2014 року одружена з американським бізнесменом Карло Фаріною.

Спортивні досягнення

Event 1989–90 1990–91 1991–92 1992–93 1993–94
Олімпійські ігри         1-ше
Світовий чемпіонат          
Американський чемпіонат         1-ше
Європейський чемпіонат       2-ге 2-ге
Німецький чемпіонат    

4-те

 

  2-ге
Український чемпіонат       1-ше 1-ше
Радянський чемпіонат 12-те 10-те      

Благодійна діяльність[ред. • ред. код]

Оксана Баюл підтримує дитячий будинок «Тиква»-«Ор Самеах», який допомагає єврейським дітям Одеси.

Громадянська позиція

Оксана живе в США протягом багатьох років, але її національна свідомість спонукала її озвучити свою підтримку співвітчизникам під час Революції гідності:

«Народ України веде боротьбу з організованою злочинністю, корупцією і силами зла. У той час як ми звільнились від радянського ярма в 1991 році, багато кому з корумпованих комуністичних апаратників, на жаль, вдалося утримати свої позиції. Злочинність і корупція залишились, але український народ, нарешті, став достатньо сміливим, щоб вистояти»

Цікаві факти

  • На час своєї перемоги Оксана Баюл — наймолодша олімпійська чемпіонка із зимових видів спорту (на наступній Олімпіаді її рекорд буде перевершено американкою Тарою Ліпінські).
  • Вона також є наймолодшою за всі роки українською олімпійською чемпіонкою.
  • До перемоги на сочінській Олімпіаді українських біатлоністок в естафеті, впродовж 20 років залишалася єдиною олімпійською чемпіонкою незалежної України із зимових видів спорту.

Звання та нагороди

  • Почесна відзнака Президента України (19 серпня 1993) — за досягнення видатних спортивних результатів на чемпіонатах світу та Європи, утвердження авторитету України на світовій спортивній арені.
  • Заслужений майстер спорту України (1994)

Фільми про Оксану Баюл

Після перемоги Оксани в Ліллегаммері і переїзду до США американські кінопродюсери майже відразу випустили фільм «Стримати обіцяне, або Правдива історія Оксани Баюл» (англ. «A Promise Kept: The Oksana Baiul Story») з Монікою Кіна у головній ролі, який сама Баюл назвала «неправдивою історією».

У 2014 році австралійська кінорежисерка Кітті Грін, автор документального фільму «Україна не бордель» зняла короткометражну стрічку «Обличчя України: проби на роль Оксани Баюл» (англ. «The Face Of Ukraine: Casting Oksana Baiul»), яка наступного року здобула перемогу на фестивалі Sundance. Цей фільм приніс австралійській режисерці, бабуся якої була українкою, ще й титул «Незалежного кінематографіста року» від журі лос-анджелеської організації «Women In Film» («Жінки в кіно»).

Книжки

  • Baiul O. Oksana: My Own Story. — Random House Books, 1997. — 48 p. — ISBN 0679883827.
  • Baiul O. Secrets of Skating. — Universe, 1997. — 144 p. — ISBN 0789301040.

 

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.