Юрій Балков:дитячі змагання фігуристів – це школа для всіх

Відкритий чемпіонат Одеської області, який є також третім етапом Всеукраїнських змагань юних фігуристів, зібрав рекордну кількість учасників – понад 300. Упродовж чотирьох днів вони виборювали право піднятися на п’єдестал цих престижних стартів, демонструючи своє вміння і майстерність суддівській колегії, яку очолював суддя міжнародної категорії Юрій Балков.

У кожній із семи вікових груп боротьба йшла за найменшу долю балу, тут були щирі емоції, сльози, радість – усе те, чим особливо приваблює дитяче фігурне катання…Хто цього разу став найкращим, кому поважні люди вручали призи та кого найбільше вітали глядачі? Про це можна дізнатися з інформації на нашому сайті за посиланням  http://ufsf.com.ua/protolkol/SEZON_2017-2018/3_etap_ODE/index.htm

Нагадаємо, що змагання проходили в одиночному катанні серед юнаків та дівчат, а також у спортивних танцях на льоду за програмою танцювальних пар молодшого віку (Non ISU, Basic Novice), середнього віку (Advance Novice) та юніорів. А про те, якими були ці старти з точки зору фахівця, про їх цікаві особливості та що залишилося поза протоколами нашому сайту розповів головний суддя змагань Юрій Балков.

-Юріє Володимировичу, чи можна сказати, судячи з одеських стартів, що такий проект як Всеукраїнські змагання юних фігуристів успішно виконує свої завдання?

-Так, звичайно. Зазначений проект створювався для перегляду нашого резерву, оцінки його потенціалу в умовах суперництва, а також пошуку перспективних спортсменів. Крім того, беручи участь у змаганнях,діти мають можливість спілкуватися, а тренери -  спостерігати за прогресом або регресом своїх вихованців і будувати на основі цього подальшу роботу.

Можу констатувати, що ці багатогранні завдання виконуються на кожному етапі Всеукраїнських змагань юних фігуристів,у тому числі й в Одесі.

 -Чи були в одеського турніру свої особливості?

- Одеські старти вирізняє з-поміж багатьох інших те,що до цього міста зазвичай приїжджає досить багато учасників. Не останню роль у цьому відіграє той факт, що змагання проходять у чудовому Палаці спорту з якісним освітленням, роздягальнями, просторими трибунами та приміщеннями. Наразі арена ще потребує допрацювання після ремонту, але надзвичайно важливо, що вона є - зі своєю історією,традиціями,причому,єдина в Україні такого рівня.

Щодо характерних рис цих змагань,то я не скидав би з рахунків й особливу ауру самої Одеси,чарівність і неповторність цього міста,що не могло не позначитися на загальній атмосфері, яка панувала у Палаці спорту.

-Наскільки зацікавили змагання юних фігуристів одеських шанувальників цього виду спорту?Трибуни не були порожніми?

-Хотілося б, звичайно, щоб глядачів було більше. Та все ж в останній день, на виступах дівчаток, середня велика трибуна була заповненою.

-Положення про проведення зазначених стартів надає право брати у них участь і зарубіжним фігуристам. Хтось скористався цією можливістю?

-Так, цього разу до нас приїхала юна спортсменка з Естонії. Якщо ж говорити про учасників загалом, то на одеському льоду змагалися представники усіх центрів фігурного катання, які є в Україні. Йдеться про великі центри – Київ, Харків, Дніпро, Одеса та дещо менші, якими ми вважаємо Херсон, Білу Церкву, Богуслав, Кривий Ріг, а також Дружківку Донецької області. Підраховано, що всього розігрували першість 307 спортсменів. Це чимала цифра і, зізнаюся, вона порадувала.

- Юріє Володимировичу, за своїми обов’язками Ви багато спілкуєтеся з учасниками, їхніми тренерами, батьками. На Ваш погляд, чим мотивовані діти для участі у таких змаганнях?

-На мою особисту думку, у маленьких дітей мотивації ще немає, проте вона є у їхніх батьків та тренерів: подивитися, як від старту до старту росте (чи не росте) майстерність дитини. Діти ж старші, десь з десятирічного віку, підходять до змагань, суперництва, більш свідомо. Їм хочеться виступати, подивитися, як це роблять інші, поспілкуватися у колективі зі своїми ровесниками. Тут формується суто спортивний підхід: ось я сьогодні, умовно, 18-й, але хочу довести, що завтра можу бути у десятці, а післязавтра – ще вище. Все це – багатоскладовий процес, до якого я би відніс й характер юного спортсмена, вміння тренерів, цілеспрямованість батьків.

-Як би Ви оцінили технічну підготовку юних фігуристів?

-Мені здається, що базовий рівень підготовки в Україні дещо відстає від європейського, ми знаходимося десь у середині. На одеських змаганнях я бачив дітей з хорошими стрибками, зокрема, з акселем у два з половиною оберти. Водночас зазначу, що з об’єктивних причин чимало юних спортсменів ще не змогли показати те, що вони насправді вміють. Наприклад, у Харкові надто пізно запустився лід, тому діти каталися мало. Така сама історія була в інших містах. На жаль, в Україні дуже мало арен, палаців спорту, на яких можна тренуватися круглий рік. Здебільшого їх робота починається десь з жовтня,а це надто пізно. Тому я не можу сказати,що діти максимально продемонстрували свою майстерність. Ми ще можемо стати свідками того, що лідерів будуть обходити інші, але це буде видно на пізніших етапах Всеукраїнських змагань юних фігуристів.

-Чи став зазначений проект своєрідною школою,навчальним полігоном для молодих тренерів?

-Безсумнівно. Зараз в Україні багато молодих тренерів, деякі з них припускаються сугубо технічних помилок під час створення програм. Саме на таких змаганнях їх добре видно і це відбивається на оцінці. Дехто коректно дізнається у суддів, фахівців, що не так, але є й такі, хто обурюється, не розуміючи, чому спортсмен програв. Під час змагань в Одесі ми організовували «міні-семінари» - я просив фахівців ненадовго залишитися, щоб надати кваліфіковану консультацію та пояснити, чому, скажімо, другий рівень, а не третій, чому доріжку не зараховано, чому зняли бал тощо.

Тобто, це не просто пояснення,це справді школа і надзвичайно корисне навчання для молодих тренерів.

Людмила Власюк.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.