Український  фігурист Ярослав Паніот припинив співпрацю з американським фахівцем Теммі Гембл і повернувся до свого попереднього тренера – В`ячеслава Загороднюка.

Про те, що спонукало чемпіона Європи-96, призера чемпіонату світу-94, нині відомого тренера знову взятися за підготовку колишнього учня, попри не зовсім дружнє прощання два роки тому, і чого він очікує від спільної роботи, В`ячеслав Загороднюк розповів в інтерв`ю нашому сайту.

– В`ячеславе, хто саме ініціював поновлення співпраці?

– Пропозиція надійшла від  Ярослава та його батьків. Я довго думав, адже роботи у мене нині предостатньо – я працюю зі спортсменами з Малайзії, Індонезії, Філіпін. Але, зрештою, погодився.

-Є якась особлива причина, що змусила вас прийняти таке рішення?

-Ну, мені ж не байдуже українське фігурне катання й український спорт загалом! До того ж, в Ярослава я вклав немало сил, знань та часу, п`ять років – це вам не жарт. Коли він звернувся щодо «другого шансу», я йому сказав: будеш дослуховуватися до тренера, беруся за твою підготовку, в іншому разі… Справа в тому, що у часи нашої спільної роботи все йшло добре до моменту, коли він заявив, що вже все знає. Я сказав, що радий за нього і на цьому ми тоді розійшлися.

Тепер бачу, що Ярослав подорослішав, багато що зрозумів і начебто готовий приймати зважені рішення. Зрешто, він сам «дозрів» до думки, що варто спробувати ще раз. У будь-якому разі, погодився, що ми маємо слухати один одного, він – мене, а я – його. Тоді, може, щось і вийде.

-Які перспективи бачите з Паніотом?

-Гадаю, що він здатен посісти призове місце на чемпіонаті Європи. У разі ж повного взаєморозуміння по лінії спортсмен-тренер, то можна буде і до Олімпіади добре підготуватися, час ще є, попереду чотири сезони. Шкода, що два роки втрачено… Ми тренуємося лише три тижні і на цей момент  я всім задоволений. Робота йде ефективно, сприйняття того, що, наприклад, треба не потрійний аксель, а перевод вчити, нормальне. Крім того, я дуже радий, що Ярослав знову працює з чудовим фахівцем Філіпом Міллсом.

– У якій формі перебуває зараз Ярослав?

– Зазначу, що спортсмен прийшов до мене зі старою травмою. Зараз треба їхати до Японії на етап Гран прі (9-11 листопада), тому ми вирішили, що я постараюся його підготувати до цих змагань, але тоді, мабуть, доведеться пропустити інші заплановані міжнародні змагання, оскільки потрібно буде поновитися до чемпіонату Європи в Мінську, адже травма була серйозна. Наша мета – показати на ЧЄ  хороший прокат. Так що виступ на Гран прі – це як складуться обставини: не турбуватиме травма – підемо там на тулуп чи фліп (у чотири оберти-авт.), турбуватиме –покажемо прокат з якісними потрійними. Тобто я не завантажую Ярослава тим, що треба розбитися на смерть, але виконати четверні. Спортсмен сам гризтиме лід, якщо відчує, що наслідків для здоров`я не буде.

-Як оцінюєте його стрибкову базу?

-База то хороша, але ж, як я уже сказав, упродовж двох останніх років прогрес не проглядався. Паніот пішов від мене з трьома четверними, вони й зараз є, але у якому стані? Запущений лутц і зовсім запущений ріттбергер… Так що є над чим працювати. Якщо ж зібрати лутц та ріттбергер та маючи два тулупа й фліп, можна гарантовано претендувати на хороше місце.

Погано, що зараз Ярослав часто зриває стрибки, але причина цього для мене очевидна. Техніка потребує постійної роботи над нею, я би сказав, безперервного підживлення. Коли цього не відбувається, то елемент «зникає», хоча фігурист начебто все робить, як треба. Знаю це з власного досвіду. Коли я перейшов у професіонали і перестав працювати з Валентином Ніколаєвим, у мене раптом «зник» аксель. От я його стрибав-стрибав і в якийсь момент він кудись подівся. Я кажу Ніколаєву, з яким був на одному льоду, що за відчуттям все виконую правильно, а все марно. Він тоді дав мені буквально дві поради, дві підказки і аксель поновився. Тобто, впевненість у тому, що ти все знаєш і не бачиш необхідності знову й знову відточувати той чи інший елемент, може зіграти злий жарт.

-Фігуристів часто підводить і психологічний фактор…

-Так, звісно, у цьому напрямі нам належить немало попрацювати. Навіть на тренуваннях Ярослав занадто нервує, коли щось не виходить. Я йому наводжу приклад Юдзуру Ханю, у якого не завжди все йде ідеально, але він вміє не зациклюватися на невдачі і катається так, наче живе на льоду. Тому ми й спостерігаємо унікальне явище, коли один спортсмен дає колосальну енергію тисячам глядачів, а ті, у свою чергу, надихають його.

А над психологією треба й самому спортсмену працювати, причому, щоденно. Після того, як пограв у війнушку на телефоні, напиши там же «у мене все добре, у мене все вийде, я обов`язково зроблю стрибок у чотири оберти». І жодних «може, я зроблю», оскільки ця невпевненість відкладається в мізках. Тобто, кажу я Ярославу, працюй сам над собою і не особливо слухай оточення, де немало й недоброзичливців. І вмій радіти життю – Каліфорнія, сонце, океан…Ця робота не менш важлива, ніж робота над стрибками.

-Чи маєте намір щось змінити у програмах?

-Ні, у цьому сезоні нічого міняти не будемо. Єдине, що зробимо, почистимо їх з тим, щоб спортсмену було зручно їх катати. Я навіть не буду вставляти великі «транзішни», які хотілося б побачити. Програми нормальні, просто їх треба відполірувати, щось доточити, щоб на чемпіонатах Європи, а потім – світу Ярослав показав гідне катання.

Людмила Власюк