Фігуристи Олександра Назарова та Максим Нікітін повернули собі   статус першої танцювальної пари України,здобувши впевнену  перемогу на національному чемпіонаті з фігурного катання, що завершився в Києві. Учні харківського тренера Галини Чурілової вчетверте у своїй кар’єрі зійшли на найвищу сходинку п’єдесталу – вони були першими також у 2015, 2017 та 2018 роках.

Про те, як вони оцінюють свій результат, про підготовку до чемпіонату Європи, французьких мімів у довільній програмі та свої заняття поза льодом танцюристи розповіли в інтерв’ю нашому сайту.

-Що означає для вас ця перемога?

Максим. Багато що. Після минулорічних невдач ми могли здатися і  залишити спорт, що, між іншим, було для нас вигідно й у фінансовому плані. Але ми ризикнули і обрали набагато складніший шлях – спробувати подолати всі бар’єри і довести, передусім, собі, що забувати нас рано. Ми любимо фігурне катання і навіть у тій, важкій ситуації відчували, що не сказали в ньому свого останнього слова. Я особисто на льоду уже  21 рік, це моє життя, так само як і Саші. Ми вміємо цінувати – і робимо це! – кожний свій вихід на лід, кожний успіх,  кожну перемогу.

-Ви справді  змогли перезавантажити свою кар’єру, що вдається далеко не кожному, і нині повертаєтесь на «велику сцену». Які тепер завдання ставите перед собою?

Максим. Завдання у нас завжди одне: виступати так, щоб глядачі отримали задоволення від нашого танцю. Саме для цього ми багато працюємо і постійно придумуємо нові елементи. Ми хочемо розвивати свій вид спорту, рухати його вперед, щоб людям запам’яталися не лише  Назарова та Нікітін, але й те, що ми – український дует.

Олександра. Завжди, коли ми ставимо програми, стараємося  привнести щось нове у танець, показати його можливості, звісно, в межах правил. Це дуже непросто, адже чи не кожний дует зараз практикує такий творчий підхід до своїх програм.

-Звідки берете свої ідеї?

Олександра. На це питання важко відповісти конкретно. Поштовх може дати що завгодно – танцювальний проект на телеканалі, уроки акробатики, а буває, що ідея прийшла нізвідки – просто «осінило». Іноді щось пробуємо просто так, заради сміху, і раптом в цих пустощах з’являється сенс.

Максим. Не повірите, навіть реслінг-шоу ми сприймали як джерело танцювальних ідей і намагалися взяти звідти деякі рухи. Наприклад, закрутив учасник суперника і ми уже думаємо, як би це виглядало на льоду, в танці. До речі, зараз у нас в програмі три наші підтримки, раніше було шість – деякі просто не вписалися у правила чи не увійшли з якихось інших причин.

-Ваші програми, особливо довільну, публіка сприймає «на ура». Як почуваєтеся в образах мімів?

Максим.Чудово! Нам дуже важливо не просто катати програму, а розуміти та вникати в її тему, образи, музику.

Олександра. Якраз у довільній немає чіткої сюжетної лінії. Зазвичай міми дають загальну ідею, а кожен розвиває її для себе як він  бачить і сприймає. У своїй програмі ми показуємо різні емоції, які відчуваємо. Спочатку ми смішні, чудернацькі, в другій частині лірика, любов, романтика, наприкінці з’являється тривога, страх.

-Це вже остаточний варіант обох програм? До чемпіонату Європи нічого не плануєте змінити?

Максим. Ні, не думаю. Ми вже внесли чимало змін після турніру в Бергамо, але зазначу,що не всі вони помітні глядацькому оку.

Олександра. Будемо допрацьовувати хореографію,щоб малюнок був більш чітким.

НИКИТИН И НАЗАРОВА 94ba5

Який у вас наразі об’єм тренувань?

Максим. В Харкові у нас дуже мало льоду, з тими країнами, де ми тренувалися раніше, навіть порівнювати не варто. Наприклад, в  США ми перебували на льоду стільки, скільки хотіли. Наш час на льоду був з 6 до 16 години. Нині ж  маємо по три години на день у понеділок, середу, п’ятницю та по дві години у вівторок,четвер та суботу. Ковзанка у нас така сама, як ця (розмова відбувалася на столичній Льодовій арені на вулиці Шалетт-авт.), але тут у вас просто холодно, а у нас мінус 1-мінус 2, а взимку взагалі мінус 7. І це ми ще мовчимо про якість льоду.

Олександра. Я, наприклад, виходжу на лід в повному зимовому екіпіруванні – пальто, штани, термобілизна, зверху ще п’ятнадцять кофт…Звісно, що  часто застужуємося.

Максим. Гріє інша річ – те, що ми вдома і  працюємо з чудовим тренером – Галиною Володимирівною Чуріловою. Це багато означає для нас.

Чим займаєтеся поза льодом?

Олександра (сміється): Загально-фізичною підготовкою.

 Максим. Я освоюю нову науку – ремонт у своїй квартирі. Практично весь вільний час тільки цим і займаюся. Намагаюся все робити сам і, як виявилося, мені це подобається. Вчуся будувати, шпаклювати, фарбувати…

-Вас впізнають на вулицях?

Олександра.  В спортивних колах – так.

Максим. Не тільки в спортивних. До мене бувало, на заправках підходили. Але в Україні це рідкість, в інших країнах впізнають набагато частіше.

-Незабаром стартують зимові юнацькі Олімпійські ігри,в яких вісім років тому ви брали участь і вибороли срібну медаль. Нині в них виступлять також харків’яни – Анна Чернявська/Олег Муратов. Що би ви їм побажали?

Максим. За великим рахунком, для нас участь в юнацьких Олімпійських іграх стала початком  великої спортивної кар’єри. Враження від змагань неймовірні! Анні та Олегу ми уже сказали: після тренувань та змагань не сидіть вдома, беріть участь у розважальних, освітніх заходах, які входять до програми Ігор, спілкуйтеся з однолітками! На жодних інших змаганнях немає для цього таких унікальних можливостей. Ми ж, звісно, з усіх сил вболіватимемо за всіх юних українських фігуристів і сподіваємося побачити їх на п’єдесталі.

Людмила Власюк.