НАШІ ЧЕМПІОНИ

Біографія

Оксана Сергіївна Баюл-Фаріна (народилася 16 листопада 1977, місто Дніпропетровськ) — українська фігуристка. Перша олімпійська чемпіонка (XVII Олімпійські зимові ігри, Ліллегаммер, Норвегія, 1994) незалежної України. Дворазова срібна призерка чемпіонатів Європи (1993, 1994), чемпіонка світу (1993). Почесний громадянин Дніпра.

Життєпис

Народилася в Дніпрі (тоді Дніпропетровськ) у 1977 році. Мати хотіла, щоб Оксана займалася балетом, але її не взяли до балетної школи через комплекцію. У неповних чотири роки бабуся відвела її на каток. Спочатку тренери не розгледіли талант Оксани, і перший час вона займалася в групі «Здоров’я». Через шість років, в 1987-му, стала брати участь в чемпіонатах СРСР, але вище 10-го місця їй піднятися не вдавалося.

Її батько, Сергій Баюл, залишив сім’ю, коли Оксані було три роки і участі у вихованні доньки не брав. У віці тринадцяти років Оксана залишилася сиротою — померла від раку її мама Марина Баюл, а через місяць і бабуся. Іноді їх доводилося ночувати в роздягальнях на рідному катку, там же готувала собі їжу. Спочатку Оксаною опікувався її тренер у Дніпрі Станіслав Коритек, але незабаром він емігрував до Канади, а свою підопічну відправив до свого колеги Валентина Ніколаєва, в Одесу. Партнером Ніколаєва була Галина Змієвська, яка виховала олімпійського чемпіона 1992 року в чоловічому одиночному катанні Віктора Петренка. Жила Оксана у невеликій квартирі Змієвської в одній кімнаті з її донькою. Грошима дівчині в той час допомагав зять Галини Яківни Віктор Петренко. Сама Оксана Баюл в інтерв’ю заявила, що це неправда.

У січні 1993 року дебютує на чемпіонаті Європи, де здобуває срібну нагороду, поступившись тільки темношкірій француженці Сурії Боналі. Того ж року дебютує і на чемпіонаті світу у Празі, де сенсаційно перемагає. Обидві програми виконала захоплююче емоційно, артистично, прикрасивши програму танцювальними рухами, чим привела у захват зал. Наступного року на чемпіонаті Європи знову поступається Сурії Бонал і стає другою.

Зимові Олімпійські ігри 1994 в Ліллегаммері

На час проведення зимових Олімпійських ігор 1994 року в Ліллегаммері Оксані виповнилося лише 16 років і сама вона зізнавалась, що планувала взяти участь лише у наступних іграх 1998 року в Нагано, але після розпаду СРСР Україні терміново знадобився кандидат для участі в Олімпіаді-1994, і відправили Баюл.

Церемонія відкриття ігор в Ліллегаммері відбулася без Оксани. Її тренер Галина Змієвська не випустила свою підопічну на цей захід через відсутність в української спортсменки теплих штанів і ризик застуди.

Фаворитками цих змагань були американки Тоні Гардінг і Ненсі Керріган. Інтерес до протистояння між ними підігрівав той факт, що за кілька тижнів до Олімпіади найнятий Гардінг прихильник напав на Керріган і перебив їй ногу залізним прутом, проте завдяки лікарям останній вдалося одужати до Олімпіади. Гардінг змогла взяти участь в іграх завдяки адвокатам.

На цих іграх Оксана Баюл виконала одну з найкращих коротких програм в історії фігурного катання (на музику П. І. Чайковського). Перша частина, була ліричною, прикрашеною витонченою комбінацією спіралей, натомність друга частина вийшла дуже емоційною, бурхливою (Галина Змієвська весь час закликала через бортик Оксану заспокоїтися). У підсумку після короткої програми Баюл стала другою, на перше місце вийшла американка Керріган. Наступного дня з українською спортсменкою трапився дуже неприємний інциндент, що поставив під загрозу її подальший виступ на Олімпіаді. Під час тренування Баюл зіткнулася на льоду з німецькою фігуристкою Танею Шевченко. Обидві спортсменки їхали в цей час задом і тому не бачили одна одну. Ковзан німкені на три сантиметри увійшов в окістя Оксани. Вона отримала больовий шок і не могла підвестися. До того ж під час падіння вона сильно забила куприк, так, що у неї відколовся осистий відросток. Інша німкеня Катаріна Вітт відтягла Оксану до бортика, де німецький лікар відразу зробив їй декілька ін’єкцій. Українській спортсменці наклали декілька швів, та через два дні, накачана знеболюючими, вона все ж вийшла на заключну довільну програму. Баюл вийшла, впевнено виконала всі елементи і вже збиралася завершувати виступ потрійним стрибком, коли крізь шум глядачів почула крики від тренерів. Галина Змієвська і Віктор Петренко, які відчували, що українка все ще поступається американці, кричали: «Тобі потрібна комбінація!». Баюл за 15 секунд до кінця змінила програму і з останньою нотою виконала каскад подвійний аксель — подвійний тулуп. Після завершення програми з Оксаною трапився нервовий зрив. Четверо з дев’яти суддів віддають перемогу Керріган, ще четверо — Баюл. Все вирішив німецький суддя, колишній чемпіон світу Ян Гоффманн, який поставив Оксані кращі оцінки за артистизм і цим вивів на перше місце.

Підняття українського прапора на церемонії нагородження довелося чекати 45 хвилин. Виявилося, що в організаторів не виявилося гімну України, бо ніхто не очікував на перемогу українських спортсменів. Організатори запропонували поставити замість нього або гімн СРСР, або гімн Росії, або олімпійський гімн, але українська делегація відмовилась. У керівника української делегації фігуристів Людмили Михайловської була в готелі касета з українським гімном і вона помчала за ним.[3] В результаті того дня вперше пролунав гімн України на Олімпійських іграх, але прапор України організатори примудрились підняти догори дригом.[4] Після того випадку Баюл, отримуючи запрошення на офіційний захід, насамперед ставить умову — щоб були в наявності атрибути її країни. І всі її майстер–класи починаються з того, що під звуки українського гімну піднімається синьо-жовтий прапор.

Життя після Олімпіади

Від 1994 року (відразу по зимовій олімпіаді в Ліллегаммері) — працювала у США за контрактом у Лас-Вегасі. Американська публіка дуже полюбила юну українку, її виступи користувались шаленою популярністю, їй платили найвищі серед олімпійців гонорари. 16-річна дівчина не витримала випробування славою. Поліція затримувала її за водіння у нетверезому стані, вона опинялась у центрі різноманітних скандалів. Нарешті спортсменці довелось лікуватись у реабілітаційній клініці від алкоголізму. Залишивши спорт, займалася бізнесом (спортивний одяг).

2005 року, подолавши алкогольну залежність, повернулася у професійний спорт. Оксана не поривала із фігурним катанням, зокрема брала участь у низці комерційних льодових шоу — у США та Європі (у німецькому Оберстдорфі).

У закордонний період життя Оксана Баюл залишалася громадянкою України.

«Я постараюся повернутися в Україну рано чи пізно. Це моя батьківщина, вона назавжди залишається в моєму серці, думках і молитвах. А їх тепер особливо багато. Загалом: Слава Україні! Героям слава!»

Опублікувала кілька книжок про свій спортивний шлях і своє життя.

2010 року Оксана Баюл повернулася в Україну, де мала на меті відкрити дитячу школу фігурного катання світового зразка. Баюл вступила до Інституту фізичного виховання й спорту Національного педінституту ім. Драгоманова (м. Київ). Однак через чотири місяці полишила університет і повернулася назад до США.[6]

Освіта

Навчалася в Одеському педагогічному інституті (1994).

Особисте життя

Із 2014 року одружена з американським бізнесменом Карло Фаріною.

Спортивні досягнення

Event 1989–90 1990–91 1991–92 1992–93 1993–94
Олімпійські ігри 1-ше
Світовий чемпіонат
Американський чемпіонат 1-ше
Європейський чемпіонат 2-ге 2-ге
Німецький чемпіонат 4-те

 

2-ге
Український чемпіонат 1-ше 1-ше
Радянський чемпіонат 12-те 10-те

Благодійна діяльність[ред. • ред. код]

Оксана Баюл підтримує дитячий будинок «Тиква»-«Ор Самеах», який допомагає єврейським дітям Одеси.

Громадянська позиція

Оксана живе в США протягом багатьох років, але її національна свідомість спонукала її озвучити свою підтримку співвітчизникам під час Революції гідності:

«Народ України веде боротьбу з організованою злочинністю, корупцією і силами зла. У той час як ми звільнились від радянського ярма в 1991 році, багато кому з корумпованих комуністичних апаратників, на жаль, вдалося утримати свої позиції. Злочинність і корупція залишились, але український народ, нарешті, став достатньо сміливим, щоб вистояти»

Цікаві факти

  • На час своєї перемоги Оксана Баюл — наймолодша олімпійська чемпіонка із зимових видів спорту (на наступній Олімпіаді її рекорд буде перевершено американкою Тарою Ліпінські).
  • Вона також є наймолодшою за всі роки українською олімпійською чемпіонкою.
  • До перемоги на сочінській Олімпіаді українських біатлоністок в естафеті, впродовж 20 років залишалася єдиною олімпійською чемпіонкою незалежної України із зимових видів спорту.

Звання та нагороди

  • Почесна відзнака Президента України (19 серпня 1993) — за досягнення видатних спортивних результатів на чемпіонатах світу та Європи, утвердження авторитету України на світовій спортивній арені.
  • Заслужений майстер спорту України (1994)

Фільми про Оксану Баюл

Після перемоги Оксани в Ліллегаммері і переїзду до США американські кінопродюсери майже відразу випустили фільм «Стримати обіцяне, або Правдива історія Оксани Баюл» (англ. «A Promise Kept: The Oksana Baiul Story») з Монікою Кіна у головній ролі, який сама Баюл назвала «неправдивою історією».

У 2014 році австралійська кінорежисерка Кітті Грін, автор документального фільму «Україна не бордель» зняла короткометражну стрічку «Обличчя України: проби на роль Оксани Баюл» (англ. «The Face Of Ukraine: Casting Oksana Baiul»), яка наступного року здобула перемогу на фестивалі Sundance. Цей фільм приніс австралійській режисерці, бабуся якої була українкою, ще й титул «Незалежного кінематографіста року» від журі лос-анджелеської організації «Women In Film» («Жінки в кіно»).

Книжки

  • Baiul O. Oksana: My Own Story. — Random House Books, 1997. — 48 p. — ISBN 0679883827.
  • Baiul O. Secrets of Skating. — Universe, 1997. — 144 p. — ISBN 0789301040.

Біографія

Олена Ляшенко (9 серпня 1976, Київ ) – українська фігуристка (одиночне катання). Багаторазова чемпіонка України, призерка чемпіонатів Європи та етапів Ґран-прі. Майстер спорту міжнародного класу.

Фахівці та шанувальники визначають стиль катання Олени Ляшенко як взірець «найбільш яскраво вираженого жіночного катання».

Народилася 9 серпня 1976 р. в м. Києві. Фігурним катанням почала займатись з 1980 року. Освіта вища. Одружена.

Зріст – 160 см, вага – 47,5 кг. Тренер – Марина Амірханова.

Після ХХ Зимової Олімпіади (Турин, 2006) завершила спортивну кар’єру. Відтоді працює тренером.

Досягнення

1994

Чемпіонат України – 4-е місце

XVII зимові Олімпійські ігри – 19-е місце

Чемпіонат світу – 6-е місце

1995

Чемпіонат України – 2-е місце

Чемпіонат Європи- 3-е місце

Чемпіонат світу – 9-е місце

1996

Чемпіонат України – 1-е місце

Skate Israel – 2-е місце

Чемпіонат Європи – 4-е місце

Чемпіонат світу – 12-е місце

1997

Чемпіонат України – 2-е місце

Skate Canada Grand Prix – 9-е місце

Nation’s Cup Grand Prix – 6-е місце

Skate Israel – 3-е місце

Чемпіонат Європи – 5-е місце

1998

Чемпіонат України – 2-е місце

Чемпіонат Європи – 5-е місце

XVIII зимові Олімпійські ігри у Нагано – 9-е місце,

Чемпіонат світу – 7-е місце

1999

Чемпіонат України -1-е місце

Чемпіонат Європи- 7-е місце

Skate Canada Grand Prix – 1-е місце

Чемпіонат світу – 8-е місце

2000

Чемпіонат України – 1-е місце

Чемпіонат Європи- 5-е місце

Чемпіонат світу – 10-е місце

2001

Чемпіонат України – 1-е місце

Чемпіонат Європи- 4-е місце

Чемпіонат світу – 8-е місце

2002

Чемпіонат України – 2-е місце

Чемпіонат Європи – 9-е місце

XIX зимові Олімпійські ігри у Солт-Лейк-Сіті – 14-е місце.

Чемпіонат світу – 6-е місце

2003

Чемпіонат України – 1-е місце

Чемпіонат Європи- 5-е місце

Чемпіонат світу – 7-е місце

Cup of China Grand Prix – 1-е місце

Cup of Russia Grand Prix – 1-е місце

NHK Trophy Grand Prix – 2-е місце

2004

Grand Prix Final – 4-е місце

Чемпіонат Європи- 2-е місце

Чемпіонат світу – 11-е місце

2005

Чемпіонат України – 1-е місце

Чемпіонат Європи- 3-е місце

Чемпіонат світу – 10-е місце

2006

Чемпіонат України – 1-е місце

Біографія

Галина Ман’яченко-Єфременко (народилася 23 грудня 1980 року в Києві, УРСР, СРСР) – українська фігуристка, що виступала в одиночному і парному катанні. Триразова чемпіонка України в одиночному розряді, бронзовий призер чемпіонату світу серед юніорів (1994 рік) в парі з Євгеном Жілгурським. Срібний призер зимової Універсіади в Австрії в 2005 році.

Кар’єра

Галина Ман’яченко вийшла на міжнародний рівень в парному катанні. З Євгеном Жіргурскім вони завоювали бронзові медалі чемпіонату світу серед юніорів 1994 року. Однак, в 1995 році, під час виконання, на тренуванні, паралельного обертання в ЛІБЄЛ, Галина отримала важку травму – партнер порізав їй обличчя лезом свого ковзана. На лід Галина повернулася через 1,5 року вже в якості одиночки. На міжнародній арені дебютувала в якості одиночки на зимовій Універсіаді в Словаччині.

Вона тричі ставала чемпіонкою України, двічі брала участь в Олімпійських іграх (2002 і 2006 року), вигравала такі міжнародні турніри як «Nebelhorn Trophy», «Меморіал Ондрея Непела», «Меморіал Карла Шефера», була срібним призером зимової Універсіади 2005 року і призером інших змагань. Найвищим її досягненням є 4-е місце на чемпіонаті Європи 2002 року.

Влітку 2005 року вийшла заміж за українського п’ятиборця Михайла Єфременко та останній сезон змагалася під його прізвищем. Завершила любительську кар’єру в 2006 році. Переїхала в Латвію, де працює тренером з фігурного  катання в клубі «Юрмальські ковзани». У 2007 році народила доньку.

Спортивні досягнення

Кращі результати за системою ІСУ

(На міжнародних аматорських змаганнях)

Сума: 145.86

Коротка: 53.54

Довільна: 96.24

Олександра Євгенівна Назарова (нар. 30 листопада 1996, Харків, Україна) — українська фігуристка, що виступає у спортивних танцях на льоду в парі з Максимом Нікітіним. Триразова чемпіонка України з фігурного катання у танцях на льоду (2015, 2017, 2018). Срібна призерка зимових юнацьких Олімпійських ігор 2012 в Інсбруці, Австрія. Бронзова призерка Юніорського Чемпіонату світу з фігурного катання 2015 в Талліні, Естонія .

Чемпіонка Зимової Універсіади 2017 в Алматі, Казахстан.

Учасниця зимових Олімпійських ігор 2018 в Пхьончхані, Південна Корея, разом з Максимом Нікітіним.

Максим Костянтинович Нікітін (нар. 5 жовтня 1994, Харків, Україна) — український фігурист, що виступає у спортивних танцях на льоду в парі з Олександрою Назаровою, чемпіон Зимової Універсіади 2017.

Триразовий чемпіон України з фігурного катання у танцях на льоду (2015, 2017, 2018). Срібний призер зимових юнацьких Олімпійських ігор 2012 в Інсбруку, Австрія. Бронзовий призер Юніорського Чемпіонату світу з фігурного катання 2015 в Талліні, Естонія .

Учасник зимових Олімпійських ігор 2018 в Пхьончхані, Південна Корея, разом з Олександрою Назаровою.

Станом на 18 вересня 2019 року пара займає 23-е місце в рейтингу Міжнародного союзу ковзанярів (ІСУ).

Біографія

Народився 2 лютого 1971 р. в  Одесі (СРСР) – радянський фігурист, чемпіон світу з фігурного катання серед юніорів 1986 року в одиночному катанні. Майстер спорту СРСР міжнародного класу. Молодший брат Віктора Петренка. В даний час працює тренером з фігурного катання в США (Міжнародний центр в Сімсбурі, Коннектикут).

Біографія

Віктор Васильович Петренко (17 червня 1969, Одеса) — український фігурист, олімпійський чемпіон (чоловіче одиночне катання), триразовий чемпіон Європи, чемпіон світу.

Народився 17 червня 1969 року в Одесі. Ковзатись почав у віці 5 років, у 12 вже виконував кілька потрійних стрибків. З 1984 року виступає в любителях («дорослий» спорт). Перші тренери — Галина Іонова і Тетяна Шелаєва. Тренувався також у Галини Змієвської, яка з 1992 року стала ще і його тещею.

Чемпіон Олімпійських ігор (Альбервіль, 1992) та світової першості з фігурного катання.

Після Чемпіонату світу 1992 року Віктор Петренко завершив любительську кар’єру у фігурному катанні, але повернувся в аматорський спорт, щоб брати участь в Олімпійських іграх 1994 року в Ліллехамері, де посів четверте місце.

Нині виступає у професійних шоу та працює як тренер.

Живе в Америці з 1995 року (Сімсбері, штат Коннектикут).

Постійний учасник традиційного шоу «Чемпіони на льоду», яке має успіх не лише в Америці та Європі, але й в Азії, зокрема, в Японії.

Віктор Петренко бере участь у заходах, кошти від яких йдуть на благодійницьку допомогу дітям України.

Дружина — Ніна Петренко, донька Галини Змієвської. Подружжя має дочку.

Віктор Петренко: «Кожної відпустки бодай два-три тижні проводжу в Одесі. А коли мені хочеться зануритися в Одеську атмосферу, вирушаю на Брайтон-Біч. Що ж до фігурного катання в Україні… Професійного фігурного катання як не було, так і немає. А в Америці зараз підйом. Але я ніколи не стану американцем».

Спортивні досягнення

У 1984 році виграв юніорський Чемпіонат світу.

У 1988 році завоював бронзову нагороду Олімпійських Ігор.

У 1992 році виграв Олімпійські Ігри.

Чемпіонати Європи:

1985 рік — 6-е місце

1990 рік — 1-е місце

1991 рік — 1-е місце

1992 рік — 2-е місце

Чемпіонати світу:

1985 рік — 9-е місце

1989 рік — 6-е місце

1990 рік — 2-е місце

1991 рік — 2-е місце

1992 рік — 1-е місце

Спортивні медалі

Фігурне катання

Олімпійські ігри

Представник СРСР СРСР

Бронза – 1988 Калґарі  -Чоловіче одиночне катання

Представник Olympic flag.svg Об’єднана команда

Золото-1992 Альбервіль- Чоловіче одиночне катання

Га́нна Микола́ївна Задорожню́к (*25 вересня 1984, УРСР, СРСР) — українська фігуристка, що виступає у танцях на льоду в парі з Сергієм Вербілло, разом з яким стала чемпіонкою Національної першості з фігурного катання України 2009 року, неодноразово брала участь у Чемпіонах Європи (найкраще досягнення — 7-е місце у 2009 році) і світу з фігурного катання, інших міжнародних змаганнях.

Майстер спорту міжнародного класу з фігурного катання.

Кар’єра

Ганна Задорожнюк під час виконання обов’язкового танцю сезону 2008-09 (фінстеп)
Ганна розпочала кататися на ковзанах у 4-річному віці в 1988 році. Ганна Задорожнюк тренується (офіційно приписана) в спортивному товаристві «Динамо». Склад тренерської команди (змінний) — Микола Морозов, Олексій Горшков, Сергій Пєтухов, допомагає Олена Грушина; колишні тренери — Галіт Хаїт, А.Тумановський, Г.Старков, Т.Бєляєва.

Починаючи з сезона 2008/2009 пара тренується в російському Одинцово у Підмосков’ї в групі Олексія Горшкова, тренувати пару допомагає відома українська фігуристка-танцівниця Олена Грушина. Літня ж підготовка відбувається в США в групі Миколи Морозова.

У цьому ж сезоні (2008/2009) пара Задорожнюк/Вербілло вперше у своїй спортивній кар’єрі виграла золото Чемпіонату України з фігурного катання (до цього двічі ставали срібними призерами у 2006 і 2007 роках і бронзовими у 2005 році), обігравши своїх основних конкурентів пару Бекназарова/Зуєв.

На Чемпіонаті Європи з фігурного катання 2009 року в Гельсінкі здійнялися на найвищу дотепер 7-у сходинку.

Особисте життя

Закінчила Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова у 2007 р. (спеціальність — тренер–психолог).

Хоббі — сучасні бальні танці, музика.

Спортивні досягнення

після 2006 року

Змагання/Сезон 2006/2007 2007/2008 2008/2009
Чемпіонати світу з фігурного катання 17 18
Чемпіонати Європи з фігурного катання 10 11 7
Чемпіонати України з фігурного катання 2 2 1
Етапи Гран-прі: «Cup of Russia» 3 8
Етапи Гран-прі: «Cup of China» 6 5
Етапи Гран-прі: «NHK Trophy» 6

Біографія

В’ячеслав Васильович Загороднюк (11 серпня 1972 року в Одесі, Українська РСР, СРСР) – радянський і український фігурист, що виступав в одиночному розряді. Чемпіон Європи 1996 року, бронзовий призер чемпіонату світу 1994 року, чемпіон світу серед юніорів 1989 року, віце-чемпіон світу серед юніорів 1988 року. Завершив любительську кар’єру в 1998 році. В даний час – тренер з фігурного катання.

Кар’єра

Фігурним катанням почав займатися у віці 5 років, в Одесі. Тренувався у тренерського тандему Галина Змієвська – Валентин Ніколаєв. Після перемоги Оксани Баюл на Олімпійських іграх 1994 року, Зміївська виїхала в США, а Миколаїв залишився з Загороднюком до 1998 року. Під керівництвом Миколаєва Загороднюк став чемпіоном Європи в 1996 році .Зміївська прищепила Загороднюку (як і найбільш відомому своєму учневі В. Петренко) строгий відточений класичний стиль з філігранною технікою елементів, ключовим було складний стрибок потрійний аксель. Завершивши кар’єру, В’ячеслав разом з тренером також переїхали до Америки.

Після спорту

В’ячеслав Загороднюк (праворуч) в якості тренера Віталія Данильченка на чемпіонаті Європи 2004 року.

Після закінчення любительської кар’єри жив і працював тренером в місті Річмонд, штат Віргінія, США, потім переїхав до Каліфорнії .Наприклад, тренував п’ятикратного чемпіона України Віталія Данильченка і одиночок Алісу Кірєєву .Крім того, виступав в різних шоу, брав участь в програмах на американському телебаченні .

У 2006 році організував і спродюсував льодове шоу «Магія на льоду» в Києві. У шоу взяли участь такі фігуристи, як Оксана Баюл, Ілля Кулик, Олена Бережна і Антон Сихарулідзе, Сурія Боналі і інші .

У 2007 році відкрив в Києві власний критий льодовий каток і створив клуб для занять фігурним катанням – «Столиця», який, в даний час вже не функціонує

У 2011 році на запрошення федерації фігурного катання України повернувся на батьківщину і почав працювати тренером в київській дитячо-юнацькій спортивній школі «Лідер» .

Особисте життя

Одружений на колишній українській фігуристки, що виступала в танцях на льоду з Віталієм Барановим – Ользі Мудрак. Має сина Максима і доньку Аліну.

Біографія

Дмитро Михайлович Дмитренко (25 липня 1973 року в Києві, УРСР) – український фігурист, що виступав в одиночному катанні. Чемпіон Європи 1993 року, дворазовий чемпіон України, чемпіон світу серед юніорів 1992 року (за прапором СРСР).

Кар’єра

У 1993 році Дмитро Дмитренко виграв свій дебютний чемпіонат Європи. Цікаво, що незадовго до змагання у Дмитра зламалося лезо правого ковзана. Міняти модель ковзанів перед змаганням не можна – не встигнеш обкатати. У В’ячеслава Загороднюка знайшовся лівий ковзан тієї ж марки, його і прикріпили до черевика. Таким чином цей чемпіонат Європи був виграний на двох лівих лезах.

Роком раніше Дмитренко, ще в складі збірної СРСР, вигравав чемпіонат світу серед юніорів.

Наступну медаль великих змагань довелося домагатися сім років. Нею стала бронза чемпіонату Європи 2000 року. На чемпіонатах світу Дмитренко не піднімався вище 11 місця в 2000 році. Дмитро брав участь у двох Олімпіадах: в 1998 році зайняв 14-е місце, а в 2002 – 18-е. Після чемпіонату світу 2002 року він завершив кар’єру.Після закінчення аматорської спортивної кар’єри тренував фігуристів, наприклад, неодноразового призера українських чемпіонатів Олексія Биченко. Є суддею на внутрішніх українських змаганнях і технічним фахівцем ІСУ .

З 2006 року – директор і художній керівник «Українського театру на льоду».

Євген Плюта (українською: Євген Плюта або Євген Плюта з рос.: Евгений Плюта, народився 30 червня 1974 року) – колишній український фігурист. Він чемпіон світу серед юніорів 1993 року. Його найкращі результати на старших чемпіонатах ISU були дев’ятими на чемпіонаті світу 1998 року та сьомими на чемпіонаті Європи 1999 року.
Програми

Сезон Коротка програма Безкоштовне катання на ковзанах
1998–99
[2]
  • Нове Фламенко
1997–98
1996–97
1995–96
  • Гамлет
    Петра Ілліча Чайковського

Результати

Міжнародний [2]
Подія 90–91
(СРСР)
91–92
(URS)
92-93
(UKR)
93-94
(UKR)
94-95
(UKR)
95-96
(UKR)
96-97
(UKR)
97-98
(UKR)
98-99
(UKR)
99-00
(UKR)
Чемпіонат світу 9-й 15-й
Чемпіонат Європи 12-й 12-й 7-й
GP  Кубок Росії 6-й
 Трофей GP NHK 5-й 9-й
GP  Skate America 6-й
GP  скейт Канада 6-й
GP  Trophée de France 7-й
Трофей Небельхорна 2-й 2-й
Меморіал Непели 3-й
Празький скейт 1-й
Скейт Ізраїль 3-й
Міжнародний: Юніорський [1] [2]
Чемпіонат світу серед юніорів 6-й 4-й 1-й
Сині мечі 1-й
Національний [2]
Чемпіонат України 5-й 4-й 3-й 2-й 3-й 2-й
WD: Вилучено

Біографія

Руслан Миколайович Гончаров (народився 20 січня 1973 року Одесі, Україна) – український фігурист виступав в танцях на льоду в парі з Оленою Грушиною. З нею вони – бронзові призери зимової Олімпіади в Турині, бронзові призери чемпіонату світу 2005 року, багаторазові призери чемпіонатів Європи, чемпіони зимової Універсіади.

Кар’єра

Олена Грушина і Руслан Гончаров на чемпіонаті світу 2004 року.

Разом вони почали кататися в 1990 році. На міжнародній спортивній арені пара з’явилася вперше в Канаді на юніорському чемпіонаті світу в кінці листопада 1991 року, виступаючи ще за СРСР.

За спортивну кар’єру працювали з Наталією Линичук і Геннадієм Карпоносову, з Тетяною Тарасовою, останній тренер – Микола Морозов. У 2006 році стали бронзовими призерами зимової Олімпіади в Турині. Національний олімпійський комітет України вибрав Грушину і Гончарова кращими спортсменами 2006 року.

Після спорту

Після Олімпіади пара покинула аматорський спорт. У 1995 році Олена і Руслан одружилися. Жили в США в штаті Коннектикут. Пара була затребувана в різних льодових шоу і турах в США, Європі, Росії і на Україні.

У 2006 році Руслан взяв участь в телешоу російського каналу РТР «Танці на льоду» де виступав в парі з гімнасткою Іриною Чащиною, в 2007 році в телешоу «Танці на льоду. Оксамитовий сезон »з актрисою Амалією Мордвиновою, а в 2008 році в шоу« Зоряний лід »партнеркою Руслана стала Яна Рудковська. У тому ж році вони з Оленою Грушиною розлучилися. 2010 року Руслан бере участь в телешоу Першого каналу «Лід і Полум’я» в парі з казахстанської актрисою Ліндою Нігматулін, де пара виступає за Казахстан.

У професійних шоу виступає з колишньої російської фігуристкою – Анастасією Горшковій (виступала в танцях на льоду з Іллею Ткаченко і була з ним бронзовим призером чемпіонату світу серед юніорів у 2005 році).

У 2009 році очолив Академію фігурного катання в Броварах (Київська область).

Нагороди та Звання 16 березня 2006 року, за досягнення високих спортивних результатів, Указом Президента України, Руслан Гончаров нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Спортивні досягнення

Кращі результати за системою ІСУ

(На міжнародних аматорських змаганнях)

Сума: 213.95

Обов’язкова: 41.30

Оригінальна: 63.23

Довільна: 109.48

Біографія

Олена Едуардівна Грушина (8 січня 1975, Одеса) — українська фігуристка, призер Олімпійських ігор.

Олена Грушина тренувалася в спортивному товаристві Збройних Сил України в Одесі.

Олімпійську медаль вона виборола на турінській Олімпіаді в спортивних танцях у парі з Русланом Гончаровим.

Спортивні медалі

Представник – Україна

Фігурне катання

Олімпійські ігри

Бронза- Турін 2006-   Спортивні танці.

Біографія

Дмитро Михайлович Дмитренко (25 липня 1973 року в Києві, УРСР) – український фігурист, що виступав в одиночному катанні. Чемпіон Європи 1993 року, дворазовий чемпіон України, чемпіон світу серед юніорів 1992 року (за прапором СРСР).

Кар’єра

У 1993 році Дмитро Дмитренко виграв свій дебютний чемпіонат Європи. Цікаво, що незадовго до змагання у Дмитра зламалося лезо правого ковзана. Міняти модель ковзанів перед змаганням не можна – не встигнеш обкатати. У В’ячеслава Загороднюка знайшовся лівий ковзан тієї ж марки, його і прикріпили до черевика. Таким чином цей чемпіонат Європи був виграний на двох лівих лезах.

Роком раніше Дмитренко, ще в складі збірної СРСР, вигравав чемпіонат світу серед юніорів.

Наступну медаль великих змагань довелося домагатися сім років. Нею стала бронза чемпіонату Європи 2000 року. На чемпіонатах світу Дмитренко не піднімався вище 11 місця в 2000 році. Дмитро брав участь у двох Олімпіадах: в 1998 році зайняв 14-е місце, а в 2002 – 18-е. Після чемпіонату світу 2002 року він завершив кар’єру.Після закінчення аматорської спортивної кар’єри тренував фігуристів, наприклад, неодноразового призера українських чемпіонатів Олексія Биченко .Є суддею на внутрішніх українських змаганнях і технічним фахівцем ІСУ .

З 2006 року – директор і художній керівник «Українського театру на льоду».

Сергі́й Олекса́ндрович Верби́лло (нар. 21 серпня 1984, Одеса, УРСР, СРСР) — український фігурист, що виступає у танцях на льоду в парі з Ганною Задорожнюк, разом з якою став чемпіонами Національної першості з фігурного катання України 2009 року, неодноразово брав участь у Чемпіонах Європи (найкраще досягнення — 7-е місце у 2009 році) і світу з фігурного катання, інших міжнародних змаганнях.

Кар’єра

Сергій розпочав кататися на ковзанах у 5-річному віці в 1990 році.

Починаючи з сезона 2008/2009 пара тренується в російському Одинцово у Підмосков’ї в групі Олексія Горшкова, тренувати пару допомагає відома українська фігуристка-танцівниця Олена Грушина. Літня ж підготовка відбувається в США в групі Миколи Морозова.

У цьому ж сезоні (2008/2009) пара Задорожнюк/Вербилло вперше у своїй спортивній кар’єрі виграла золото Чемпіонату України з фігурного катання (до цього двічі ставали срібними призерами у 2006 і 2007 роках і бронзовими у 2005 році), обігравши своїх основних конкурентів пару Бекназарова/Зуєв.

На Чемпіонаті Європи з фігурного катання 2009 року в Гельсінкі здійнялися на найвищу дотепер 7-у сходинку.

Спортивні досягнення

після 2006 року

Змагання/Сезон 2006/2007 2007/2008 2008/2009
Чемпіонати світу з фігурного катання 17 18
Чемпіонати Європи з фігурного катання 10 11 7
Чемпіонати України з фігурного катання 2 2 1
Етапи Гран-прі: «Cup of Russia» 3 8
Етапи Гран-прі: «Cup of China» 6 5
Етапи Гран-прі: «NHK Trophy» 6

до 2006 року

(з Задорожнюк)

Змагання/Сезон 2001/2002 2002/2003 2003/2004 2004/2005 2005/2006
Чемпіонати світу з фігурного катання 21
Чемпіонати світу з фігурного катання серед юніорів 8 15 7
Чемпіонати України з фігурного катання 4 3
Етапи Гран-прі: «Cup of Russia»
Етапи Гран-прі: «NHK Trophy» 10
Етапи Гран-прі: «Trophée Eric Bompard» 10 10
Меморіал Ондрея Непела 1
Зимові Універсіади 6