Харків`яни Дарина Попова/Володимир Бєліков здобули золоті медалі чемпіонату України серед юніорів у спортивних танцях на льоду. З результатом 148,01 балів вони стали кращими серед семи танцювальних пар,які брали участь у змаганнях. Відразу після переможного прокату учні Галини Чурілової поділилися своїми враженнями від старту,розповіли,чи була несподіваною для них перемога та як їм вдається «розуміти» одне одного на льоду,маючи невеликий досвід спільних виступів.

-Володимире, для вас це уже друга найвища нагорода юніорського чемпіонату(Бєліков має золоту медаль ЧУ-2016 у парі з Анжелікою Юрченко-авт.). Чи очікували,що й з новою партнершею підніметеся на найвищу сходинку,адже ви зовсім мало часу катаєтеся разом?

-Так,ми виступаємо разом лише 9 місяців. Як на мене,це надто малий термін…Щодо очікуваних перемог,то,на мій погляд, їх просто не буває. Підготовка до будь-яких стартів,це,передусім,копітка робота,яка дає відповідні результати. Тобто,якщо тут,на чемпіонаті України, ми стали першими,це означає, що підготовчий період був ефективним і ми рухаємося у правильному напрямі.

-Які відчуття від прокату,чи всі тренерські завдання виконали?

Дарина. На жаль,ні. Тобто загальна картина нас задовольнила,але певний «неприємний присмак» залишився,передусім, від дещо повільних обертань та виконання доріжок – над цими елементами треба ще багато працювати.Крім того, нас фізично «не вистачило» на всю програму і останні секунди не були такими потужними,як виходить на тренуваннях.

-Як гадаєте,чому?

Володимир. Ми ще повністю не сформувалися як дует,для цього потрібно більше часу. Адже раніше і я, і Дарина виступали з іншими партнерами,у інших стилях. Ще рік тому ми були суперниками! Тому зараз відбувається постійний пошук взаєморозуміння як у творчих питаннях, так і у суто людських. З допомогою нашого тренера Галини Володимирівни Чурілової цей процес йде швидко і успішно,але все-таки він ще не завершений.

Дарина. Так,поки що ми – двоє різних людей,проте з кожним стартом все більше відчуваємо себе цілісною спортивною парою.

Чи не призводить це до певних протиріч чи навіть конфліктів?

Володимир. Ми,як то кажуть, живі люди, ясна річ, призводить! Але це ті суперечки,без яких не буває творчості. 

Дарина. Я б не назвала наші цілком природні творчі протиріччя конфліктами. Але ситуація міняється,ми дорослішаємо,стаємо розумнішими. Десь погоджуюся та поступаюся я,десь Вова до мене дослухається…Стараємося. 

Хто з вас емоційніший?

Дарина. У нас два бойових характери,тому лідера у парі немає. Ось у цьому ми якраз однакові.

На чемпіонаті України обидві ваші програми неодноразово викликали оплески у залі. Розкажіть про них.

Дарина.Коротка(Blues Save My Soul by Big Bad Voodoo Daddy,Swing Cinnamon Girls by Big Bad Voodoo Daddy) – це заслуга наших тренерів. А музику до довільного танцю я шукала сама. Зупинилася на Вівальді та Альбіоні і дуже рада,що цей вибір схвалили як тренери,так і мій партнер.

Володимир. Моє діло – покірно погодитися…Якщо ж без жартів,то програми справді хороші і дуже комфортні для нас.

Ви любите придумувати щось «своє» для програм?

Дарина. Нікому не забороняється висловлювати свою думку щодо того чи іншого елементу.Ось у довільній нам було запропоновано одну вертушку, ми ж її підлаштували «під себе» так,як ми її відчуваємо. Але поки що у нас не було часу,щоб придумати якусь свою фішку. Не виключено,що ми це зробимо у наступному сезоні. У мене вже є декілька ідей,Вова про них ще не знає…

Володимир. Скільки нового я дізнався….Хочу сказати,що спортивні танці на льоду дають великий простір для імпровізацій,фантазії і тим надзвичайно цікаві. Ось,наприклад, наша нижня підтримка. Це була ідея Саші Назарової та Максима Нікітіна,наголошу,лише ідея,бо далі її потрібно було розвинути,включити фантазію і допрацювати так,щоб було зручно саме нам.

Ви часто спілкуєтеся з Назаровою/Нікітіним?

Володимир. Не надто часто,але коли вони приїжджають до Харкова,то допомагають нам,спілкуються з Галиною Володимирівною,адже вона – їхній перший тренер. Ми не сприймаємо їх як суперників, Саша та Максим – наші старші товариші,на яких ми рівняємося. Зокрема,вони застерігають нас від тих помилок,яких припускалися самі,коли перебували у юніорському віці. Взагалі, у нас в Харкові так організована робота з фігуристами,щоб ті,хто перейшов у синьйори,допомагав юніорам,а ті,у свою чергу, своїм молодшим товаришам тощо. У цьому – велика заслуга Галини Володимирівни. Нам дуже пощастило з тренером, у неї колосальний досвід, багато знань,ідей і це рухає нас вперед.

Вам хотілося б пришвидшити час,щоб виступати уже у синьйорах?

Дарина. Особисто я поки що не хотіла б. Нам ще є що сказати у юніорах. До того ж, у синьйори треба приходити з певним багажем,уже маючи ім`я, а для цього треба ще працювати і працювати.

Володимир. Повністю згоден. Ми не хотіли б потрапити у ситуацію,коли,як нещодавно пролунало у телефірі,коментатор питає у Тетяни Тарасової про певний дует,а та відповідає: ці фігуристи один сезон виступали серед юніорів,а де були до цього – невідомо. Коли ми почнемо виступати серед дорослих,то хочемо,щоб про нас сказали: цей дует уже досяг таких-то успіхів на таких-то змаганнях. Ми прагнемо мати успішну змагальну історію в юніорах і уже з нею стартувати в дорослих турнірах.

Ірина Мельниченко, Людмила Власюк