Українська тренерська школа фігурного катання залишається популярною та затребуваною в багатьох країнах світу. Одним з переконливих  прикладів цього є успішна тренерська діяльність в Об’єднаних Арабських Еміратах запорізького фахівця Євгена Ковальова.

27-річний українець працює в цій країні з групою фігуристів, але справжнім діамантом серед його підопічних є багаторазова чемпіонка ОАЕ Захра Ларі, котра нині стрімко здобуває світову популярність. Захра – та сама «Принцеса льоду у хіджабі», яка на всіх змаганнях за своєю участю привертає до себе не менше уваги, ніж найяскравіші зірки. Свого часу вона домоглася від Міжнародної спілки ковзанярів дозволу для мусульманських спортсменок виступати у хіджабі, відкривши собі дорогу на Олімпіаду. Перша фігуристка з ОАЕ, яка вийшла на міжнародний рівень,  тепер прагне також першою у своїй країні вийти на олімпійський лід. Для досягнення цієї мети спортсменка та менеджмент її клубу запросили українського фахівця Євгена Ковальова. Раніше він займався із Захрою Ларі загальною та спеціальною фізичною підготовкою, а в минулому сезоні повернувся до роботи з фігуристкою уже в іншому, вищому статусі, ставши її тренером.

Про шанси своєї учениці виступити на Іграх-2022 у Пекіні, її потенціал та спортивний характер, про особливості тренерської діяльності в ОАЕ, роботу в Рамадан, підготовку фігуристів під час карантину Євген Ковальов розповів в інтерв’ю сайту УФФК.

-Євгене, як сталося, що відразу після завершення власної спортивної кар’єри ви почали тренувати за кордоном?

– Я родом із Запоріжжя, де й став займатися фігурним катанням. Привели мене на лід батьки, а першим тренером була Євгенія Голубнича. На початку 90-х років у Запоріжжі виникли проблеми з льодовими аренами, тому я продовжив тренування в Дніпрі, а на збори їздив до Харкова. Працював у спортшколі «Метеор» (Дніпро) під керівництвом Лілії Батутіної та Андрія Мірошниченка. При цьому мені завжди

подобалося займатися з молодшими фігуристами, тому тренер погодився, щоб я допомагав йому. Згодом поїхав на Кіпр для навчання в магістратурі, але й там знайшов роботу на ковзанці – тренував місцевих спортсменів. Невдовзі одна з моїх підопічних показала гарний результат на змаганнях в ОАЕ, і пізніше мене запросили працювати в Дубай. Там я познайомився із Захрою Ларі й саме вона запропонувала роботу у Федерації зимових видів спорту в клубі Emirates Skating Club в Абу-Дабі. Тобто, із Захрою я працюю давно, але раніше це була здебільшого робота «на підлозі» – загальна та спеціальна фізична підготовка. Потім майже рік вона займалася з іншими тренерами, а в минулому сезоні менеджмент клубу і сама Захра знову звернулися до мене, і ми відновили тренування – як «на підлозі», так і на льоду.

-Захра Ларі почала займатися фігурним катанням в 12 років. Хіба це не запізно для того, щоб досягати результатів?

-Все залежить від особистості спортсмена та його характеру. Я побачив у Захри чималий потенціал, цілеспрямованість та велике бажання тренуватися. До речі, в світі є фігуристи, які за сучасними мірками пізно одягли ковзани, але стали успішними та відомими. Наприклад, Джонні Вейр – він розпочав приблизно як Захра, в 11-річному віці.

-Якою є технічна база вашої учениці, які нові елементи вона наразі вивчає?

-На сьогоднішній день в технічному арсеналі Захри є аксель у 2,5 оберти та сальхов у 3 оберти. Вивчаємо інші потрійні стрибки, найпевніше, додамо ще потрійні тулуп та ріттбергер. Звісно, працюємо також з каскадами стрибків, намагаємося знайти оптимальні, найбільш зручні варіанти, які можуть принести якомога більше балів.

Стосовно обертань, то я вважаю, що це одна з найсильніших сторін Захри. Ми намагаємся зробити їх більш різноманітними, стежимо за трендами, іноді вигадуємо та відпрацьовуємо свої, оригінальні.

о наступного сезону готуєте нові програми?

-Ні, ми вирішили залишити програми попереднього сезону, тому що нам їх так і не вдалося показати.Останнє літо Захра провела у США, де вона тренувалася під пильним наглядом, на мій погляд, одного з найкращих тренерів у світі – Рафаелем Арутюняном. А з постановкою програм Захрі допомогала відомий хореограф з України Аліна Мілевська.

-Як змінила вашу роботу пандемія коронавірусу?

– Пандемія дуже сильно вплинула на фігурне катання та й на весь світ загалом. Ми планували 2-3 змагання після березня, але всі вони були скасовані.
Дуже прикро, що це трапилося, тому що спортсмени були в дуже гарній формі, мали шанси на перемогу та «personal best» результати.

Три місяці ми тренувалися тільки онлайн, а зараз наша льодова арена в Абу-Дабі на реконструкції. Ми вирішили на деякий час переїхати до Дубай, де функціонує дві ковзанки. Дуже багато атлетів засмучені тим, що вони так плідно готувалися до змагань і не змогли взяти в них участь. Я все ж  маю надію, що в наступному сезоні у фігуристів буде змога продемонструвати всі свої навички та програми.

-Я так розумію, ви тренуєте не лише Захру Ларі?

– У мене багато спортсменів і це не лише професійні атлети, але й аматори. Їхній вік – від 4 до 50 років. Я вважаю, що країни, які тільки розвивають фігурне катання, мають починати з аматорського катання для того, щоб популяризувати культуру нашого виду спорту. Згодом вже прийде професійний спорт, як еволюція. В нашому випадку ці процеси відбулися досить швидко і ми отримали таких гарних спортсменів, як Захра Ларі, Діяб Аль Дармакі, Тея Абу Діван. Усі вони тренуються під моїм наглядом та представляють країну на міжнародних змаганнях.

– Скільки професійних ковзанок мають Емірати? Вистачає льоду?

-На жаль, ОАЕ не можуть похизуватися великою кількістю ковзанок, але якщо взяти до уваги такі фактори, як спека, розмір країни, вік країни (Еміратам всього 50 років), то можна сказати, що чотири повноцінні льодові арени та ще 5-6 ковзанок меншого розміру – це дуже непоганий показник. В ОАЕ є попит на фігурне катання, але цей спорт не з дешевих, тому не всі можуть собі дозволити тренування. І справа тут здебільшого у ціні льоду. 

-Євгене, наскільки важко було вам особисто сприйняти специфічні умови роботи в мусульманській країні?

-Якщо ви маєте на увазі тренувальний процес, то він мало чим відрізняється від того, як працюють спортсмени у всьому світі. Наші фігуристи починають перше тренування перед тим, як йти до школи – о 6-й ранку. Після уроків повертаються на льодову арену, де на них чекає ще 2-3 години тренувань. Це може бути дві години на льоду, а після цього ЗФП, СФП, хореографія, або «Harness class». Цей клас часто входить в програму СФП і в Україні, але в ОАЕ ми тренуємося на лонжі та інших тренажерах для стрибків окремо. Деякі спортсмени мають інший графік, якщо вони «home schooled», тобто вчаться вдома.

Водночас в ОАЕ існують загальні правила поведінки, яких треба дотримуватися і під час тренувань. Мені довелося їх добре вивчити.

Також в мусульманських країнах є такий місяць – Рамадан, коли люди можуть пити та їсти тільки після заходу сонця. На цей місяць тренування мають інший вигляд. Їх інтенсивність зменшується. Ми поекспериментували і визначилися, що найоптимальнішим графіком тренувань за таких умов є ранкові заняття, а також пізно ввечері – о 22-23 годині.

– А як сприймається в суспільстві популярність Захри Ларі на міжнародному рівні?

-Захра справді стала досить популярною, у неї навіть є свої послідовники. Дуже багато дівчат та жінок в різних країнах хочуть бути схожими на Захру. Вона для них своєрідний «role model» або, як кажуть, “influencer”. Раніше дівчатам було дуже важко почати займатися фігурним катанням, тому що танці під музику, та ще й в лосинах не дуже добре сприймалися у мусульманському суспільстві. Але Захра відкрила цей світ можливостей для жінок. До речі, вона є амбасадором таких брендів, як  Nike, Swarovski, Red Bull, Etihad, Marks and Spencer, Nissan, Merceders та інші. Всі ці досягнення свідчать про високу значимість Захри у суспільстві.

-Євгене, ви стежите за подіями в українському фігурному катанні?

-Обов’язково!  Мені дуже цікаво спостерігати за українським фігурним катанням. Особливо вболіваю за тих спортсменів, з ким знайомий персонально, кого тренують фахівці, які тренували мене, а також за тих, з ким доводилося тренуватися пліч-о-пліч. Вважаю, що фігуристи в Україні є найсильнішими, найвитривалішими та найдисциплінованішими, але тих, хто займається професійно не так вже і багато. На мою думку, це залежить від державної підтримки виду спорту, а відтак – кількості льодових арен. На жаль, в Україні їх надто мало, тому й немає тієї чисельності спортсменів, яку хотілося б бачити. Цей зв’язок прямо пропорційний, тобто, більше ковзанок – більше спортсменів, а більше спортсменів – більша конкуренція і, таким чином, рівень фігурного катання зростає.