Перемога 18-річного одиночника Івана Павлова на чемпіонаті України з фігурного катання відкрила йому дорогу на основні старти сезону. Наразі учень Дмитра Шкідченка посилено готується до європейської першості у чеській Остраві, що розпочинається менше, ніж за два тижні. 

Інтерв`ю нашому сайту фігурист дав відразу після тренування на «Льодовій арені» у Києві, де сталася подія, на яку він так очікував. 

-Іване, ви щойно стрибнули тулуп у чотири оберти….

-Так, і безмежно радий цьому, адже квад підкорився мені вперше у цьому сезоні. До сьогоднішнього дня ніяк не вдавалося його стрибнути, напевне, не відчував цей стрибок повною мірою. Якраз напередодні я уважно вивчав відеозаписи виконання кваду іншими спортсменами і багато чого засвоїв для себе. І ось сьогодні на тренуванні зайшов на нього і все вийшло.

-Той факт, що у вашому змагальному арсеналі немає стрибка у чотири оберти часто викликає критику на вашу адресу. Зокрема, старший тренер збірної Марина Амірханова нещодавно зауважила, що ці стрибки треба починати тренувати з початку сезону і постійно намагатися виконувати на змаганнях. Що думаєте?

-Цілком згоден. Проте тому, що так не сталося, є пояснення. Перед сезоном у мене виникли певні проблеми. Після чемпіонату світу у Бостоні я спробував кататися в черевиках Edea та лезах Gold Seal і – відчув дискомфорт. Намагався пристосуватися, але не вийшло, до того ж леза виявилися не зовсім якісними, у них сточився зубець… У серпні я мусив повернутися до моделі Graf і лез Ultima Matrix, та підготовчий період до сезону був багато в чому втрачений. Тепер приділяю вивченню стрибка у чотири оберти максимум уваги. Хоча наразі було б передчасним стверджувати, що покажу один з них в Остраві. 

-Водночас наявність квадів не гарантує спортсменам перемоги.адже є ж іще компоненти…

-Безумовно, без квадів неможливо розвиватися і рухатися далі. Зараз я, можна сказати, у ролі наздоганяючого, оскільки ці стрибки вдосконалюються, прогресують, потрібно оперативно відстежувати та враховувати у роботі усі зміни. Ми з тренером це робимо, тому я вірю, що рано чи пізно виконуватиму квади на змаганнях. Але маєте рацію щодо того, що не стрибками єдиними…. Ось, наприклад, на Гран прі останні два роки активно почали включати до програм по три, чотири, а то і п`ять квадів, але ж другу оцінку ніхто не відміняв… Не буде балансу – не буде успіху. 

-Чиє виконання стрибка у чотири оберти ви вважаєте еталонним? 

-Мені дуже подобається, як його стрибає Патрік Чан – впевнено, красиво, також імпонує виконання тулупа, сальхова у чотири оберти Хав`єром Фернандесом і, звичайно, лутца – Бояном Цзинь. А от Юдзуру Ханю не вражає. Як на мене, його квади дещо куці, їм не вистачає об`єму, потужності, тобто, того, що робить ці стрибки видовищними. Але, наголошую, це лише моє особисте сприйняття.

-Окрім тренування кваду, які ще першочергові завдання ви з тренерами зараз вирішуєте у контексті підготовки до чемпіонату Європи? 

-Усе йде за планом – працюємо над програмами, зокрема, над ковзанням, стрибками. Акцентуємо увагу на тих проблемах, які проявилися на чемпіонаті України. Так, на цих змаганнях виявилося, що у мене не на сто відсотків відпрацьований другий потрійний аксель у довільній. Ясно, що треба збільшувати хід, щоб більше не було таких помилок, тому посилено працюємо у цьому напрямі. Після національної першості у мене був невеликий відпочинок, зараз (перед Різдвяними святами-авт.) я поновив роботу, але повноцінно програми ще не катаю. Тобто про ступінь готовності говорити зарано, ми в процесі, в роботі. Проте я відчуваю у собі сили, енергію, потенціал, тому, гадаю, що у потрібний час набуду потрібної форми, хоча б такої,яка була перед чемпіонатом України. Щоправда, хотілося б ще кращої і щоб не помилявся на другому акселі… Також не завадить попрацювати над витривалістю, адже якщо наприкінці програми судді побачать втому, вони саме це й запам`ятають. Я стараюся упродовж всього виступу тримати себе в тонусі, а фінальній частині ще більше додавати потужності. Зрештою, мої програми так і побудовані.

-Ви дуже органічно виглядаєте у своїх нинішніх програмах, особливо, у довільній. Хто автор ідеї використати музику та образи із кінофільму «Кривавий діамант»?

-Зазвичай я сам знаходжу собі музику і твердо впевнений у тому, що так і має бути. На мою думку,тут неприпустимий диктат чи вказівки на кшталт: береш саме цей саундтрек і крапка. Музика має підходити спортсмену за характером,енергетикою,емоційністю… 

«Кривавий діамант» виявився співзвучним мені за усіма параметрами. Спочатку я його подивився просто як один з багатьох фільмів з улюбленим актором – Леонардо Ді Капріо. Але мене настільки зачепила його гра, образ, який він відтворював, та й картина у цілому, що я уже бачив героя ді Капріо на льоду.

-Чим саме вам близький цей образ?

-Контрабандиста, котрий займається пошуком та збутом діамантів на «чорному ринку», Ді Капріо показав як надзвичайно цілеспрямовану, вільну людину. Мені дуже подобаються такі образи – людей волелюбних, які можуть зберегти найкращі якості попри те, чим вони займаються.

-Ви щось перейняли у свого улюбленого актора?

-Хіба трішечки скопіював костюм… Звісно, він адаптований під виступ на льоду. Ну і намагаюся передати ідею фільму, емоції, з якими грає Ді Капріо. Суть моєї програми у тому, що я шукаю діамант, потрапляю у різні ситуації, зокрема, є момент, де я тихо крадусь у джунглях. У фіналі починається екшн, я знаходжу діамант, музика лунає швидше… У фільмі Ді Капріо віддає коштовний камінь другу і помирає. Я, відповідно, стараюся відобразити це у своїй програмі. 

– Чому ви торік взяли музику з «Ангелів і демонів», здається, це було не ваше?

-Це був єдиний раз, коли мені запропонували, а я погодився. Та програма добре виглядала тільки тоді, коли я виконував усі елементи. В іншому випадку музика сприймалася як важка,пафосна. Взагалі,використовувати для катання таку музику зараз непопулярно, глядач повинен легко, без напруги сприймати те, що відбувається на льду. Це особливо стосується спортсменів, які наразі не входять до вищого ешелону, мене у тому числі. От, наприклад, Патрік Чан у цьому сезоні катається під музику(між іншим, її написав інший канадський фігурист Ерік Редфорт), я би сказав, емоційно рівну, без особливого розвитку, оскільки для спортсмена такого рівня музика – не головне, вона несе лише супроводжувальне навантаження. Я ще не на такому етапі, тому мені музика має допомагати, доповнювати, бути легкою і динамічною. Щоб глядач не заснув…. 

– Схоже, катання Патріка Чана вам дуже імпонує, ви декілька разів його згадали.

– Це правда. Коли Патрік Чан на льоду, він не може не викликати захоплення. Він одним з перших поєднав реально класне катання з такими самими класними стрибками, коли вперше виграв чемпіонат світу у 2011 році. Чан виконав тоді два квади і водночас катався краще всіх. Після цього всі почали посилювати увагу до компонентів. Я іноді приміряю на себе його стиль, манеру катання…..

– Своєю короткою програмою (саундтрек Bed Boys у виконанні Марка Манчини) ви так само задоволені, як довільною?

З короткою ми трохи поекспериментували, взявши хіп-хоп, під який я раніше не катався. Намагаюся знайти себе у цьому стилі. Поки що я задоволений, обидві програми у цьому сезоні, на мою думку, дуже вдалі, вони непогано виглядають і на міжнародному рівні. Якщо я їх добре відпрацюю, то при хороших розкладах мають бути непогані оцінки. Але, звичайно, потрібно все стрибати, оскільки у мене зараз не найсильніший набір (два акселя, два каскада 3-3 й решта потрійних), навіть якщо буде квад. Повторю, що завдання номер один – чистий прокат, тоді автоматично піднімуться й компоненти. 

-Можете з власного досвіду сказати,що здебільшого заважає спортсмену на змаганнях реалізувати потенціал,який він володіє?. Тобто показати все, що так добре виходить на тренуваннях?

-На жаль, є безліч сторонніх факторів, які впливають на результат. Як загального характеру, тобто притаманні для більшості спортсменів, так і індивідуальні. Передусім, психологічна врівноваженість. Це така тонка матерія, не знаєш у який момент вона проявиться… А ще особисто мені важко пристосуватися до льоду. На різних змаганнях він різний. Буває, що відчувається перемороженість, тоді тебе ніби кидає із сторони в сторону. Зрозуміло, що умови рівні для всіх, але впевнений, що кращий результат покаже той, хто зможе зрозуміти лід, відчути його. Зі мною таке сталося на турнірі у Мінську, де на трьох аренах був лід різної якості. Я спочатку нервував, адже перебував у чудовій формі, стрибав потрійний аксель, а от там – не міг, бо буквально летів під нахилом, неможливо було зосередитися. А потім зрозумів, що треба намагатися працювати з тим, що є, пристосуватися і віднайти комфорт навіть на цьому льоду. Тобто, для мене це дуже важливий фактор.

Ну і, звичайно, так звана віра у себе. Повірте, для спортсмена це не порожня патетика, а потужний психологічний важель. На тренуванні все добре виходить, оскільки немає такої відповідальності як на змаганнях. Коли, наприклад, під час тренування заходиш на стрибок і спроба не вдалася, то це не критично. Старти все міняють – тут впевненість у своїх силах дуже допомагає виконати той чи інший елемент.

-Чи додає вам хвилювання участь у змаганнях світових лідерів та те, що вони показують у своїх програмах?

-Аніскільки. Я усвідомлюю, що наразі змагаюся не, скажімо, з Фернандесом, а в іншому сегменті. У мене немає змагальних стосунків з лідерами, тому те, що вони вміють і показують мене не деморалізує. Я виконую свої завдання.

-Ви стали чемпіоном України, набравши 223,70 балів. Яке місце, на вашу думку, гарантував би такий результат на чемпіонаті Європи?

Тут було б коректнішим порівнювати не бали, а власне прокат. Так от, я би ризикнув припустити, що з таким прокатом, який я показав у Києві, на минулорічному чемпіонаті Європи міг би увійти до «десятки». У Братіславі я зробив потрійний аксель з нечистим виїздом, каскад 3-3 і був 13-тим після короткої програми. А довільну я взагалі відкатав не дуже добре. А якби показав такий прокат, як на чемпіонаті України, не виключено, що нижче десятої позиції не опустився б.

-Перед минулим сезоном ви перейшли до Дмитра Шкідченка. Як вам працюється з ним?

-Я ще жодного разу не пошкодував, що моїм тренером став Дмитро Валентинович. Працювати з ним комфортно та приємно, як у творчому, так і у суто людському плані. В ключових питаннях ми знаходимо спільну мову, а спірні вирішуємо у рамках робочого процесу. Для мене важливо,що не лише я можу порадитися з тренером,але й він зі мною. Так і має бути, оскільки ми – одна команда, у нас спільна мета і спільні завдання. Було б неправильно, якби тут були якісь недомовки. 

-Якою ви бачите для себе перспективу у фігурному катанні? Що плануєте? 

-Скажу про найближче майбутнє. Якщо я поїду на чемпіонат світу, дуже хотілося б здобути для своєї країни олімпійську ліцензію.

Про далеку перспективу поки що не думаю. Мені хотілося б кататися так, щоб публіка мене запам`ятала, навіть якщо я не буду посідати перші місця.

Людмила Власюк.