Як зрозуміти невербальні сигнали дитини

Батьки маленьких дітей часто хвилюються, бо не розуміють їх невербальних сигналів. Незважаючи на те, що зазвичай діти до дворічного віку вже знають близько 200 слів, регулярно вони використовують тільки не більше 50-ти. Це означає, що про свої потреби вони сигналізують переважно за допомогою невербальних сигналів. Батькам потрібно навчитися розуміти ці сигнали, аби не викликати в дитини істерику.

Зрозуміло, ви не повинні читати думки своєї дитини. Однак сигнали її тіла можуть підказати вам, як реагувати в тій чи іншій ситуації. Розгляньмо найбільш поширені невербальні сигнали маленьких дітей та їх значення.

1. Ваша дитина стоїть, схрестивши руки, перед новою іграшкою

Як це розуміють батьки: «Заберіть її! Мені не цікаво!»

Що це може означати: «Я відчуваю тривогу».

У це важко повірити, але такий сигнал, як схрещені руки, може мати понад 60 інтерпретацій. У маленьких дітей він найчастіше означає, що дитина почувається ніяково. Наприклад, ви купили дитині коника-гойдалку і пропонуєте їй покататися. Можливо, дитина не здатна прямо сказати: «Я не хочу, щоб цей незрозумілий дерев'яний рухомий коник стояв поруч зі мною». Але вона може схрестити перед собою руки, ніби створюючи захисний бар'єр. Маленькі діти люблять досліджувати нові предмети, тому якщо вам здається, що дитина не зацікавлена в чомусь, насправді, можливо, вона тільки готується відкрити для себе щось нове й набирається духу.

Що робити. Якщо дитина не наважується сісти на конячку-гойдалку, і далі займайтеся своїми справами. Згодом знову запропонуйте їй покататися. Використовуйте власні вербальні й невербальні сигнали, щоб показати, що вам подобається конячка (наприклад, покачайте її рукою або скажіть: «Ой як цікаво!»). Але не змушуйте дитину кататися – це може спричинити в неї істерику. Коли малюк заспокоїться, його цікавість візьме гору.

2. Замість того, щоб привітатися з бабусею, дитина натягує сорочку собі на голову

Як це розуміють батьки: «Я не хочу її бачити».

Що це може означати: «Я не хочу, щоб вона мене бачила»

Реакція дитини пов'язана, найімовірніше, з нею самою, а не з бабусею. Перш за все, погляньте на обличчя дитини. Якщо вона посміхається, то, найімовірніше, просто грається. Але якщо виглядає нещасною, то може ховатися, бо відчуває тривогу. Маленькі діти переживають найрізноманітніші емоції, але не завжди знають, як їх висловити.

Що робити. Не надавайте цьому занадто великого значення. Ви, очевидно, матимете спокусу сказати бабусі: «Дитина така сором'язлива», щоб бабуся не почувалася ніяково. Але не варто навішувати на дитину ярлики. Намагайтеся пояснити, що трапилося. Скажіть дитині: «Схоже, що ти почуваєшся невпевнено. Можеш приєднатися до нас, коли захочеш». Коли дитина приєднається до вас, покажіть своїм виглядом, що ви цьому раді.

3. Коли ви входите в кімнату, дитина не дивиться вам у вічі

Як це розуміють батьки: «Я зробив щось погане й не хочу, щоб ви про це дізналися».

Що це може означати: «Я відчуваю негативні емоції з приводу того, що я зробив».

Брак зорового контакту не завжди є ознакою того, що дитина щось приховує. По-перше, дитина може бути просто сором'язливою, по-друге – відчувати сором і провину. Нещодавнє дослідження американських психологів виявило, що дворічні діти, які відчували провину за свої погані вчинки, у старшому віці були менш схильні до поганої поведінки, ніж ті, хто не мав негативних емоцій у таких випадках.

Що робити. Будьте спокійними, якщо вам здається, що дитина щось приховує. Ви можете шукати докази того чи іншого серйозного порушення поведінки дитини, але насправді вона може бути засмучена, бо ненавмисно зруйнувала вежу з кубиків, побудовану її молодшою сестрою. У будь-якому разі батькам найкраще реагувати позитивно. Якщо ви знаєте, що сталося, поясніть дитині, що саме вона зробила неправильно, а потім скажіть, щоб вона цього більше не робила. Якщо ви не знаєте, що сталося, скажіть: «Я знаю, що щось трапилося, але все добре. Я люблю тебе». Таким чином, дитина почуватиметься впевнено і їй не знадобиться нічого від вас приховувати.

4. Однорічна дитина, яка зазвичай не відходить від вас на жоден крок, втікає або відштовхує вас

Як це розуміють батьки: «Відійдіть від мене!»

Що це може означати: «Я можу зробити це сам».

Те, що на перший погляд може здатися зухвалою поведінкою, насправді може бути не таким вже й поганим. Дитина починає довіряти собі й навколишньому світу.

Що робити. Намагайтеся не брати поведінку дитини близько до серця – радше, вона все ще потребує вашої уваги і підтримки. Якщо вона хоче ближче роздивитися дерево в парку, дозвольте їй доторкнутися до стовбура або понюхати, як пахне листя. Не втручайтеся, якщо дитина не робить нічого небезпечного (наприклад, піднімає гостру гілку, якою може поранитися). Такі заняття допомагають дитині зарядитися позитивними емоціями і, швидше за все, упродовж дня вона буде краще поводитися.

Джерело: Розвиток дитини

Для можливості залишити коментар потрібно зареєструватися.

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.