Як упоратися з дитячими істериками

Дитячі істерики сповнюють батьків жахом. Однак прояви такої поведінки в дітей – невід'ємна частина дитинства, і батькам годі щось із цим удіяти.

Стикаючись із дитячими істериками, легко втратити самовладання. Це тест на терпіння, і батьки повинні пройти його до кінця.

Спробуймо з’ясувати, чому трапляються дитячі істерики, як батькам їм зарадити і в яких випадках дитина потребує медичної допомоги.

Що таке істерика

Психологи стверджують, що істерика – це реакція дитини в ситуаціях, коли та не в змозі контролювати свої емоційні імпульси. Дитина втрачає самоконтроль, ігнорує правила поведінки, яких раніше дотримувалася.

Істерики найчастіше трапляються з дітьми віком від півтора року й зазвичай минають, коли дитина сягає чотирирічного віку. Однак у деяких малюків істерики тривають і довше.

Чому в дітей трапляється істерика?

Істерики з’являються, коли дитина намагається дати раду подіям і ситуаціям навколо. Це досить важко для дитини будь-якого віку.

Розгляньмо основні причини дитячих істерик.

1. Недостатньо сформована префронтальна кора головного мозку

  • префронтальна кора – це частина мозку, яка регулює виконавчі функції, зокрема соціальні навички, спілкування й дотримання моральних норм;
  • іноді в маленьких дітей префронтальна кора ще недостатньо розвинена, тому вони не в змозі адекватно реагувати в тих ситуаціях, коли чогось не розуміють. Це спричиняє істерики;
  • префронтальна кора головного мозку зазвичай формується на порозі досягнення дитиною чотирирічного віку.

2. Недостатньо розвинена лімбічна система

  • лімбічна система головного мозку тісно пов'язана з його префронтальною корою і відповідає за контроль над емоціями, такими як страх, розчарування, гнів чи радість;
  • недостатній розвиток лімбічної системи часто дезорієнтує дітей. Із цієї причини їм годі точно висловити свої емоції. Це призводить до істерик. І доти, поки в дитини повною мірою не розвинеться кора головного мозку, істерика – єдиний спосіб, за допомогою якого малюк висловлює свої почуття й задовольняє власні потреби;
  • як і префронтальна кора, лімбічна система може залишатися недостатньо розвиненою до чотирьох років.

3. Особливості характеру

Однією з причин дитячих істерик є складний характер. Жорсткі й нетерпимі до змін діти більш схильні до істерик, ніж решта. Крім того, їхні істерики інтенсивніші порівняно з однолітками.

4. Особливості спілкування

Часто істерика для дитини – єдиний спосіб повідомити про власні почуття, якщо її мовлення ще недостатньо розвинене. Саме таким чином дитина може намагатися сигналізувати, що вона голодна, засмучена, стомлена, її нудить, у неї щось болить тощо.

 5. Дитина привертає до себе увагу або повідомляє про свої потреби

Дитина нерідко використовує різні сигнали, щоб привернути до себе увагу. Але якщо ви не зважаєте на малюка або не розумієте його прагнень, той може впасти в істерику.

 6. Надмірна суворість батьків

Якщо ви занадто суворі з дитиною, не дозволяєте їй пробувати щось нове, вчитися й робити помилки, домашня атмосфера тисне на неї. Вона засмучується і виявляє свої почуття у вигляді істерики.

7. Фрустрація

Труднощі при опануванні нової навички (наприклад, зав'язувати шнурівки або складати одяг) можуть спричинити в дитини відчуття безпорадності й нездатності впоратися з тим чи іншим завданням, і, зрештою, істерику.

8. Зовнішні причини

Батьки очікують, що діти, старші від трьох років, добре вестимуть себе вдома, у гостях і дитячому садку. Дитині важко поводитися добре впродовж тривалого часу, тому після повернення додому її може охопити істерика.

9. Дім і родина

Домашні ситуації, під час яких батьки відчувають занепокоєння (наприклад, сімейні конфлікти, розлучення, хвороба когось із членів родини), також мають вплив на дитину.

Істерика в дитини може бути викликана одним або декількома названими вище чинниками. Однак найчастіше її поява пов'язана з тими чи іншими ситуаціями.

Ситуації, що спонукають дитину до істерики

1. Дискомфорт. Дітей охоплює істерика, коли вони потрапляють у незручні або незрозумілі ситуації, наприклад, під час перебування в людному місці або галасливій компанії.

2. Реакція батьків. Прояви істерики в дітей виникають, коли батьки ставляться до них агресивно, кричать або насміхаються з них. Якщо батьки виявляють різні реакції на поведінку дитини, це дратує її, провокуючи істерику.

3. Нездатність пояснити свої потреби. Дитина почувається безпорадною, коли не в змозі пояснити, чого хоче. Аби висловити своє розчарування, вона впадає в істерику.

Найкращий спосіб упоратися з дитячими істериками – зберігати спокій. Тільки за цієї умови можна знайти вирішення вказаної проблеми.

Як зарадити дитячій істериці

Крок за кроком ви навчитеся заспокоювати дитину й контролювати її настрій. Якщо ж ви поки цього не вмієте, радимо скористатися низкою рекомендацій.

1. Не звертайте уваги на істерику. Постарайтеся зосередитися на чомусь іншому, аби не відреагувати на ситуацію надто бурхливо. Але цей прийом не матиме ефекту тоді, коли дитина завдає собі фізичної шкоди або впадає в істерику саме через брак вашої до неї уваги.

2. Зберігайте спокій. Якщо дитяча істерика відбувається вдома, варто зберігати спокій. Останнє потребуватиме від вас великих зусиль і терпіння. Якщо ж дитина впадає в істерику в громадському місці, виведіть її звідти. Запропонуйте їй декілька варіантів, куди ви зможете піти разом. Наявність вибору рано чи пізно заспокоїть дитину.

3. Не допускайте насильства з боку дитини. Якщо дитина кричить, б'ється або розкидає речі, негайно зупиніть її. Дайте їй зрозуміти, що насилля неприпустиме. Але насамперед переконайтеся, що й ви не виявляєте агресії. Якщо дитина погано поводиться, доцільно позбавити її певних привілеїв. Таким чином, дитина усвідомлюватиме, що батьки її люблять, але ті чи інші прояви її поведінки вважають неприпустимими.

4. Намагайтеся зрозуміти реакцію дитини. Під час спілкування з дитиною намагайтеся зрозуміти, що вона хоче сказати. Поставте їй декілька запитань, аби вона мала змогу легше висловити свої думки. Це її заспокоїть.

5. Не стримуйте плач дитини. Батькам, зрозуміло, важко бачити дитину засмученою. Але не варто стримувати дитину від сліз. Плач вивільняє гормон стресу кортизол. Коли дитина поплаче – знову матиме гарний настрій.

 6. Не перестарайтеся. Не змушуйте дитину постійно стримуватися вдома або на вулиці. Навіть якщо дитина впадає в істерику, це не означає, що вона так само вестиме себе й на вулиці. Дитина має знати, що її оселя – це місце, де вона може вільно висловлювати свої почуття. Підтримуйте дитину в цьому.

7. Попросіть вибачення, якщо ви виявили занадто бурхливу реакцію. Якщо ви втратили самовладання, скажіть щось на зразок: «Вибач, мама погарячкувала». Дитина повинна зрозуміти, що всі помиляються, і це нормально, якщо стається не надто часто.

8. Виявляйте непохитність. Ваші вибачення не означають, що ви погодилися на всі вимоги дитини. Якщо вона просить те, чого ви їй дати не в змозі, будьте непохитними. Дайте дитині зрозуміти, що, сказавши «ні», ви не зміните свого рішення.

9. Установлюйте зв'язок із дитиною. Істерика дитини ще не означає її намагань маніпулювати вами. Насправді дитина може прийняти вашу відмову, і її істерика – це реакція на таку ситуацію. Тому не судіть дитину, не віддаляйтеся від неї через її поведінку. Встановлюйте з нею зв'язок, адже це послабить у дитини відчуття напруженості.

10. Дайте дитині вибір. Запропонуйте їй декілька варіантів і запропонуйте обрати той, який їй більше до вподоби. Пропонуйте варіанти страв, ігор, у які ви з нею гратимете, а також занять для її дозвілля. Завдяки таким діям дитина буде певною, що на неї зважають, а не ігнорують.

11. Хваліть гарну поведінку дитини. Побачивши, що ви підтримуєте її певні дії, дитина зрозуміє, чого саме ви від неї очікуєте. Імовірно, вона повторюватиме гарну поведінку знову.

12. Використовуйте мову жестів. Якщо дитина ще не розмовляє, спробуйте спілкуватися з нею за допомогою знаків. Використовуючи мову жестів, дитина зможе повідомити вам про свої потреби. Це запобігатиме істериці. Виявивши терпіння, вам буде до снаги дати раду більшості дитячих істерик. Однак що робити, якщо істерики стають занадто інтенсивними?

Про що свідчать сильні істерики?

Якщо істерики в дитини стають надто інтенсивними, це може вказувати на проблеми зі здоров'ям. Наприклад, психологи загострюють увагу батьків на можливості психічних розладів у дитини.

1. Експерти стверджують, що істерики в здорових дітей коротші й менш агресивні, ніж у дітей із депресією, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю, що здатен спричинити опозиційний розлад тощо.

Дослідження засвідчили, що істерика в здорової дитини може тривати 10–11 хвилин, а в дітей із різними розладами – у середньому 25 хвилин.

2. Згідно з дослідженнями, дитячі істерики є раннім симптомом, який спричиняє опозиційні розлади.

3. Інші дослідження показали, що діти, яких часто охоплює істерика, у майбутньому мають більш високий рівень тривожності, ніж їх однолітки.

Ви можете відчувати значні труднощі, намагаючись упоратися з дитячими істериками. У найважчих випадках варто скористатися допомогою фахівця.

Коли потрібно звертатися до лікаря

Необхідно звернутися до фахівця, якщо в дитини виявляються такі симптоми:

  • під час нападу істерики дитина виявляє жорстокість у ставленні до батьків або предметів навколо;
  • дитина навмисно завдає собі болю: дряпає, кусає себе, б'ється головою об стіну тощо;
  • істерика дитини триває довше ніж 25 хвилин або трапляється більше ніж п'ять разів на день;
  • навіть коли напад істерики минає, дитина все ще не може заспокоїтися;
  • аби заспокоїти дитину, вам потрібно щоразу чимось підкуповувати її.

Якщо ви зауважите в дитини вияв котрогось із перерахованих симптомів, зверніться до лікаря. Пам'ятайте, що істерики, подібно до інших розладів поведінки дитини, – цілком нормальне явище. Однак ви мусите приділити дитині більше уваги. Якщо ж малюк використовує істерики для вираження власних емоцій, вам потрібно запастися терпінням: цей період скоро мине.

Джерело: Розвиток дитини

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.