Ганна Турчинова: фігурист має тренуватися в країні, яку представляє на змаганнях

Невелике опитування декількох українських фігуристів та тренерів виявило парадоксальну річ: далеко не всі досконально обізнані про функції та обов’язки федерації, яка ними опікується. Водночас  аксіомою є те, що без цієї громадської організації не відбувся б жодний спортсмен. Саме її працівники, залишаючись поза зоною публічності, створюють умови для  кар’єрного просування  спортсменів, забезпечують проведення національних змагань, організовують виїзди на міжнародні старти, контактують зі спортивними інстанціями та вирішують безліч проблем.

Чим живе Українська федерація  фігурного катання на ковзанах, які питання вирішує, з якими проблемами стикається, як протистоїть сучасним викликам мінливого спортивного світу, як впливають українські  економічні реалії на її діяльність - на ці та багато інших питань відповіла в інтерв’ю нашому сайту віце-президент  та голова опікунської ради УФФК Ганна Турчинова.

-Ганно Володимирівно, упродовж останніх двох років ви входите до керівного складу федерації. Які завдання вдалося реалізувати за цей час та які «бар’єри» доводиться при цьому долати?

-У широкому спектрі діяльності  та відповідальності федерації  - величезний масив питань, які вимагають якісного та оперативного реагування. Водночас  чимала кількість з них супроводжується проблемами. Найприкріше, що для їх вирішення доводиться задіювати ті ресурси, знання, сили, яким хотілося б знайти краще застосування…Наразі я бачу, як мінімум, два гальмуючі фактори, які не дозволяють нам рухатися вперед тими темпами, якими хотілося б. Передусім, це відсутність матеріально-технічної бази розвитку нашого виду спорту. Про те, що і провідні наші фігуристи, і їх найближчий резерв, і учні ДЮСШ не мають змоги належним чином тренуватися, говорилося багато і на всіх рівнях, тому нагадаю, як ми намагаємося вирішити цю проблему. За ініціативи федерації розпочато співпрацю з відомою своїми великими спортивними проектами канадською компанією BEHLEN Engineering  щодо будівництва в Києві критої льодової арени. Це має бути комплекс загальною площею понад 40 тисяч кв.м з трьома ковзанками, залами з хореографії, фізичної підготовки,глядацькими трибунами. Зрозуміло, що реалізація такого масштабного завдання – справа не одного дня, але відрадно, що «процес іде». До Києва приїжджали представники компанії, які провели переговори з українськими урядовцями. Наразі результати такі: проект будівництва льодової арени отримав статус державного інвестиційного. Надзвичайно важливо й те, що згоду на кредитування нашого проекту дав також  уряд Канади. Боюся наврочити, але все ж скажу, що перспективи є. Зайве прогнозувати,  який поштовх розвитку фігурного катання в Україні надасть наявність сучасної льодової споруди. Спортсмени мали б,нарешті, можливість тренуватися в гідних умовах, а з іншого боку, й сама країна отримала б додаткові репутаційні переваги. Зізнаюся, коли Китай відмовився у цьому сезоні прийняти етап Гран прі, я подумала: якби у нас була належна база, ми б однозначно запропонували б свою кандидатуру для вирішення цієї форс-мажорної ситуації, так само як могли б претендувати на проведення чемпіонатів світу та Європи. Хочу сказати, що функціонування великої льодової арени відкриває  великі можливості. Дуже хотілося б, щоб і осередки УФФК в регіонах активніше працювали з місцевою владою і домагалися сприяння у реконструкції  тих майданчиків, які уже є. Той же «Метеор» у Дніпрі – занедбати таку арену просто неприпустимо по відношенню до фігуристів, дітей, які там займаються! Тим більше, що внаслідок реформи децентралізації регіони отримали досить коштів, щоб надати допомогу в будівництві та оновленні спортивних баз.

-Тренери та спортивні лікарі називають ситуацію з нестачею льоду в Україні загрозливою не лише в плані спортивних результатів, але й для здоров’я  фігуристів…

-Однозначно, так. Недостатня кількість льоду призводить до того, що на ковзанці одночасно перебуває не шестеро спортсменів, як вимагають відповідні норми, а 40-50! Уявіть собі організацію та якість тренування в таких умовах – музика гримить, тренери намагаються перекричати її…Саме таке «перенаселення» призвело до важкої травми, якої нещодавно зазнала наша  талановита фігуристка Настя Архіпова: заходячи на стрибок, вона сильно зіштовхнулася з іншою спортсменкою, впала, вдарилася головою і втратила свідомість. З льоду Настю винесли на руках, «швидка допомога» доправила її до лікарні. Майже півтора місяці дівчина приходила в себе. Знаю, що й дотепер  вона відчуває наслідки цієї травми. Ось такі наші реалії, на жаль…

-Ви озвучили дві головні проблеми, які, на Ваш погляд, найбільше заважають розвиватися українському фігурному  катанню. Якою є друга?

-Це питання дещо іншого ґатунку…Більше того, воно здається мені навіть складнішим від  вищеозначеної проблеми, оскільки йдеться про елементарну культуру співпраці тренерів, фігуристів та їхніх батьків, суддівського корпусу. Я вважаю, що поки окремі наші фахівці не позбавляться бажання постійно сперечатися та висувати претензії щодо суддівських оцінок, піддавати сумніву результати тих, хто посів вище місце, ми ніколи не отримаємо фігуристів європейського чи світового рівня. Така практика сама по собі неприйнятна, але найгірше те, що у цю ситуацію  втягуються спортсмени: вони ж не глухі й чують ці розмови, що ведуться як у тренерському, так і домашньому середовищі. Коли ж спортсмен живе і тренується з упевненістю в тому, що він не досяг бажаного результату тому, що його засудили, а не тому, що він не допрацював на льоду, не відточив елементи,не зміг креативно їх подати, ми ніколи нічого не виграємо. Це завжди буде рівень другого-третього десятка, де ми й перебуваємо. Тобто, спостерігається досить небезпечне в спорті явище - відсутність самокритики і абсолютне небажання пошукати причину невдалого виступу в собі, запитати саме себе: що я зробив, щоб кататися краще? І не ображатися на критику, на оцінки!  До речі, у фігурному катанні я зіштовхнулася з тим, що образитися – це святе. На будь-яке слово, погляд, що не сподобався, треба терміново образитися!  Ну а,якщо вже дуже хочеться себе з кимось порівняти, то, будь ласка, але не з тим, хто піднявся на сходинку вище, а зі світовими лідерами. Ви ж не обурюєтеся, що їм судді ставлять вищі оцінки? Коли ж мені кажуть, як на останньому чемпіонаті України, що ось, засудили, не ті компоненти поставили, дуже важко щось пояснювати. Що найбільше пригнічує у цьому питанні, то це те, що навіть присутність чотирьох(!) зарубіжних суддів ISU не вберегло нас від подібних розмов.

-Ганно Володимирівно, на Вашу думку, як мають будуватися відносини спортсмена та федерації?

-У мене є можливість порівняти їх із системою «викладач-студент» (Ганна Турчинова – декан факультету природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені Драгоманова -авт.), етика якої передбачає постійні робочі контакти та взаємодію сторін. Що ми маємо у фігурному катанні? Наприклад, спортсмен вирішує продовжити тренування в іншій країні і з іншим тренером. Логічно, що  федерація має бути, як мінімум, поінформована про такі події в житті фігуриста, яким вона опікується і за якого несе відповідальність. Але ні. Здебільшого, нічого подібного не відбувається і ми можемо дізнатися про ключові зміни в кар’єрі спортсмена випадково, від сторонніх осіб. Я навіть не знаю, чим пояснити ці абсурдні речі – вихованням, відсутністю якогось елементу культури? А потім нас ще й звинувачують, що ми у чомусь начебто не допомагаємо фігуристам. Але ж,вибачте, федерація не слідчий комітет, у нас немає в штаті детективів, щоб розшукувати вас по всьому світу!

Ще одна важлива річ у контексті поставленого питання. На жаль, нерідко буває, що оточення того чи іншого спортсмена, передусім, члени його родини, сприймають федерацію як таку собі «кубишку», з якої  треба викачати побільше грошей, забуваючи про те, що спортивна федерація з будь-якого виду спорту – це громадська організація, абсолютно неприбуткова. Ми нічого не виробляємо і не продаємо, а виконуємо суто адміністративні функції, які полягають в тому, щоб спортсмен, вирушаючи на змагання, нічим не переймався, крім свого виступу. Йому купують квиток, оформляють документи, відправляють їх до ISU та контролюють  проходження…На самих змаганнях поряд з командою завжди знаходиться team leader, який відповідає за спортсменів та вирішує численні питання. Я хочу сказати, що робиться все, щоб не було жодної проблеми, жодного збою в організації поїздки фігуристів на змагання. І в тому, що цих проблем справді немає, - заслуга федерації. Відзначу, що цей чималий «шмат» роботи – на плечах генерального секретаря (Анастасія Макарова-авт.) і, між іншим, справляється вона з цим на п’ять з плюсом. Знаєте, я іноді думаю: от якби провести експеримент і змусити спортсменів, котрі кажуть, що «нами керують люди, які не стояли на ковзанах», один раз взяти на себе всі ці обов’язки? Впевнена, тоді вони б зрозуміли, наскільки важливо для них те, що робить федерація. До речі, нещодавно я продивлялася сайти наших колег з інших країн і була вражена, що, зокрема, в США у керівництві федерації немає жодного  колишнього спортсмена. Там працюють винятково менеджери, які займаються документообігом, формують бізнес-плани, організовують комунікацію з ISU, спонсорами, телебаченням тощо, тобто виконують рутинну роботу. Може, ще й тому ці федерації  мають провідні позиції у фігурному катанні, а їхні спортсмени не сходять з п’єдесталів, що адмінроботою там займаються професіонали саме у цій сфері?

- На останній звітно-виборчій конференції УФФК йшлося про допрацювання статуту федерації. Чим викликано оновлення документу і яких новел у ньому слід очікувати?

-Так, дійсно,наразі триває робота над положеннями нашого основного документу, вірніше, вона уже майже завершена. Незабаром розпочнемо розсилати текст оновленого статуту в наші обласні організації, а наприкінці січня після ознайомлення та обговорення змін відбудеться конференція, на якій будемо його ухвалювати. Зміни до статуту були необхідні з огляду на нові вимоги до громадських організацій, передбачені законодавством. Серед новацій, які знайшли відображення у нашому документі, зокрема, обрання президента федерації на два роки замість чотирьох, скорочення терміну оголошення конференції та позачергової конференції: якщо раніше це робилося за 60 днів, то пропонується – за 30. Ще одна норма стосується кількості голосів для зібрання позачергової конференції. Згідно з попереднім статутом, для цього потрібно 2/3 голосів, а у новому документі вказується, що досить 1/10 голосів. Така новела не дозволить жодному президенту федерації узурпувати владу, розставивши «своїх» людей на ключові пости і убезпечивши себе таким чином від проведення позачергових конференцій.

- Найактуальнішою темою для всіх спортивних федерацій, особливо на початку року, є розмір державної фінансової допомоги. Яку суму коштів виділено цьогоріч для розвитку фігурного катання в країні?

- Під час розподілу коштів Мінмолодьспорт України керується виведеною ще декілька років тому формулою, згідно з якою розмір державної допомоги для федерацій залежить від  результатів, показаних спортсменами на міжнародних змаганнях. З урахуванням цього нам виділено 4 млн 093 тис гривень. Тут ще треба розуміти, що безпосередньо федерація кошти не отримує. Мінмолодьспорт у межах означеної суми забезпечує проведення двох змагань – чемпіонатів України серед дорослих та юніорів, а також оплату стартів фігуристів за кордоном, куди входить переліт, проживання, страховка. При цьому оплата поводиться не гривнях і навіть не в доларах, а в євро.

-У продовження теми фінансування. Як забезпечуються члени збірної команди і,принагідно, за якою формулою вона формується?

- Відразу зазначу, що певну суму коштів, розмір якої залежить від  показаних країною результатів, федерація отримує також від  ISU. Це публічна інформація, яку ми викладаємо на своєму офіційному сайті.

Отже, члени збірної команди України  щомісяця отримують  стипендію – від чотирьох до п’яти тисяч гривень. Хто потрапляє до збірної?  Раніше формула була простою: всі, хто посів перші три місця автоматично потрапляли до головної команди країни з фігурного катання. Нині все по-іншому. Розрахунок робиться , виходячи з числа спортсменів (наголошую, що у парному катанні та танцях рахується кількість не пар, а саме спортсменів), які беруть участь в міжнародних змаганнях, помноженого на коефіцієнт 1,5. Тому не всі 18 фігуристів, які піднімаються на п’єдестал у чотирьох дисциплінах фігурного катання, стають членами збірної. У минулому сезоні до команди входило десятеро осіб – Володимир Бєліков, Максим Нікітін, Дар’я Попова¸Олександра Назарова, Ярослав Паніот, Іван Павлов, Іван Шмуратко, Анастасія Архіпова, Анастасія Гожва та Анна Хниченкова. Як буде цього року – подивимося. Звичайно, була б наша воля, допомогу отримували б всі, хто сходить на п’єдестал. Але, повторю, федерація – громадська організація і її фінансові можливості обмежені. Тому вона займається винятково членами збірної. Мінмолодьспорт також виділяє кошти лише для членів збірної і з рештою фігуристів не працює. Це не лише наші реалії, подібна ситуація  у федераціях практично всіх країн - членів ISU. Наприклад, в США, поки спортсмен не увІйде до складу олімпійської збірної, йому ніхто не платитиме.

-Ганно Володимирівно, нещодавно у Києві відбувся чемпіонат України, за результатами якого визначено склад команди  для участі в чемпіонаті Європи. Рішення  президії УФФК з цього питання  виявилося дещо несподіваним. Прокоментуйте його,будь ласка.

-Передусім, наголошу, що  команду фігуристів України, яка виступить на чемпіонаті Європи в Мінську, було сформовано за спортивним принципом.  Цього разу з різних причин до збірної не потрапили лідери, але президія не могла піти на поступки, зокрема, Ярославу Паніоту та танцювальній парі Олександра Назарова/Максим Нікітін, інакше який сенс було надавати  національній першості відбіркового характеру?  Що стосується чоловічого одиночного катання, то Паніот не приїхав на чемпіонат України, як пояснив його тренер В’ячеслав Загороднюк, через загострення травми. Таким чином, «перший номер» українського чоловічого  катання  апріорі вибув із числа кандидатів на поїздку до Мінська, оскільки не дав змоги оцінити його нинішню спортивну форму. Адже востаннє ми бачили Ярослава на нашому льоду рік тому. Чемпіонат України виграв Іван Шмуратко і цілком логічно, що саме він представлятиме нашу країну на європейській першості.  Я вважаю це абсолютно правильним рішенням, яке, до речі, було ухвалено одноголосно.  В іншому випадку нам важко було б мотивувати інших  спортсменів виходити на лід національного чемпіонату.

У жіночому одиночному катанні ситуація інша. Переможницею стала Анастасія Архіпова, але за віком вона ще не може виступати в чемпіонаті Європи серед дорослих. За нею за показаними результатами йшла Анна Іванченко. Ця фігуристка раніше виступала за Молдову й наразі перебуває в карантині, який закінчиться  тільки через рік. Третє місце у Марини Жданович, котрій лише 14 років, а далі - Анастасія Гожва. Саме ця фігуристка увійшла до складу команди, оскільки підходить для участі в мінському чемпіонаті за усіма параметрами, передусім, віковими. Немаловажно й те¸що вона досить досвідчена спортсменка.

-Здається, ситуація, коли разом з дорослими фігуристами у змаганнях беруть участь юніори, стає критичною, причому, не лише для України.

- Той факт, що на «дорослому» чемпіонаті виступають  зовсім юні фігуристки, які за віком не можуть бути відібраними на чемпіонати  Європи та світу, дійсно спостерігається і в інших країнах. Наприклад, увесь п’єдестал пошани цьогорічного чемпіонату Росії зайняли 14-річні спортсменки. Я вважаю це проблемою, яку необхідно вирішувати на рівні Міжнародної спілки ковзанярів.  На черговому засіданні президії УФФК  я внесу на розгляд пропозицію щодо підвищення віку спортсменів  хоча б на національному чемпіонаті серед дорослих з 14 до 15 років. На мою думку, нашій федерації треба буде висловити свою позицію на наступному  конгресі ISU щодо підвищення віку спортсменів до 17 років як мінімум. Зрештою, треба бути точними і у формулюваннях: якщо в протоколах стоїть Ladies, то нехай це й буде Ladies, а не Junior Ladies. Це ненормально, коли, приміром, Кароліна Костнер змагається з тінейджеркою, вони ж навіть у різних фізіологічних станах знаходяться…Так само й на чемпіонаті України. Якщо фігуристці 14 років, то для чого їй виступати в «дорослій» категорії, а потім ще й брати участь у своєму, юніорському чемпіонаті? Тут немає жодної логіки. Крім того, через цю плутанину ми не бачимо реальної картини у жіночому одиночному катанні.

-У спортивних танцях на льоду на чемпіонаті України також відбулося «перезавантаження»…

- Під час обговорення результатів виступів танцюристів у контексті відбору на чемпіонат Європи виникали певні суперечливі моменти. Як відомо, провідний український дует Олександра Назарова/Максим Нікітін знявся зі змагань, оскільки під час ритм-танцю партнер зазнав травми. Чемпіонами України стали Дар’я Попова/Володимир Бєліков, а відтак саме вони виступлять у Мінську. І хоча лунали пропозиції все ж розглянути кандидатури Назарової/Нікітіна, ми не могли відступити від спортивного принципу з міркувань, про які я уже говорила. Як то кажуть, «закон є закон». Висловлю свою особисту думку. Вважаю, що Саша та Максим у цьому сезоні не готові до серйозних змагань з причин як об’єктивних, так і суб’єктивних. Через зміну тренера вони переїжджали з США до України, потім до Франції…У них просто не було можливості для повноцінної підготовки, що й призвело таких результатів, у тому числі, й на етапах Гран прі. Щодо ж падіння та травми Максима Нікітіна на чемпіонаті України, то я вважаю, що це пов’язано зі втомою, оскільки не міг спортсмен такого рівня впасти під час змагань «на рівному місці», як дует зараз пояснює. Я сама катаюся на ковзанах і добре знаю, що означає втомитися - ти даєш тілу команду рухатися, а воно тебе не слухається.  Гадаю, що Максим упав  саме з цієї причини, іншої  не бачу. Водночас я впевнена, що незабаром ця талановита танцювальна пара знову демонструватиме хорошу спортивну форму, а значить і хороше катання. Важливо, щоб фігуристи розуміли: на цьому життя не закінчується, завтра буде новий день, тренуйтеся, працюйте – все у ваших руках.

- Як ви оцінює той факт, що у наших фігуристів останнім часом ніяк «не складається» із зарубіжними тренерами?  Якою є політика федерації у цьому питанні?

-За два роки, що працюю у федерації, я дійшла висновку, який вважаю правильним: спортсмени мають тренуватися у тій країні, яку вони представляють на змаганнях. Щоб ми їх бачили, щоб ми чули один одного, щоб мали змогу оперативно обговорити нагальні питання та проблеми. Коли з фігуристом працюють «свої» фахівці, він отримує значно більше уваги до себе, ніж за кордоном. Це не теорія і не роздуми, а обґрунтований висновок. Візьміть танцювальний дует Назарова/Нікітін. Зараз я бачу, що для американського тренера вони сторонніми, просто одними з  багатьох іноземних спортсменів. Може тому, у США з ними належним чином й не займалися? Результат, який ми бачимо, тільки підтверджує цю думку… Щодо цих фігуристів, то я впевнена,  їм треба припинити «мотатися» різними країнами, осісти в рідному Харкові і продовжувати тренуватися. Це ж абсурд – шукати за тридев’ять земель тренерів, маючи власних грамотних, висококваліфікованих спеціалістів, які нічим не поступаються зарубіжним. Давайте подивимося з іншого, не критичного боку, на так званий відтік спортсменів, які свого часу міняли громадянство України і їхали виступати за інші країни. Хто зробив з них фігуристів, поставив техніку, допоміг розкритися? Звісно ж, українські тренери. Тому, переконана, тренуватися треба вдома, де тебе люблять, вболівають, переживають  і завжди зможуть у разі потреби надати допомогу.

Людмила Власюк.

Для можливості залишити коментар потрібно зареєструватися.

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.