Ірина Медведєва: щоб стати суддею, треба пройти довгий і важкий шлях

До Української федерації фігурного катання на ковзанах (УФФК) нерідко звертаються із запитанням, як стати суддею з цього виду спорту. Означена тема досить популярна і  на численних форумах, де ті, хто прагне оцінювати виступи фігуристів, сидячи за суддівським столиком, цікавляться різними  нюансами  непростої роботи судді. Ми відібрали найчастіші запитання і попросили відповісти на них суддю Міжнародної спілки ковзанярів (ISU) , члена президії  та суддівської колегії УФФК, доктора педагогічних наук,професора Ірину Медведєву.

- Отже, Ірино Михайлівно, що потрібно для того, що стати суддею з фігурного катання?

-Тим, хто уже твердо вирішив, що спроможний подолати всі труднощі, пов’язані з суддівською діяльністю, необхідно пам’ятати, що цей шлях починається  з власної спортивної підготовки. Потрапити у судді «з вулиці» нереально, обов’язково потрібно самому вміти кататися і мати спортивну кваліфікацію.

-Тобто, у людей, котрі ніколи не стояли на ковзанах, немає жодних шансів сісти за суддівський столик?

-Гадаю,так. Зазначена  умова зафіксована в правилах ISU. Обійти її неможливо,  оскільки без підтвердження наявності спортивного розряду вас не допустять до складання іспиту. Це раніше можна було «подавати на суддю», відпрацювавши певну кількість змагань, тепер вимоги жорсткіші. Та й для самого претендента у судді багато що спрощується у випадку, якщо він знає про фігурне катання не з телевізійних трансляцій, а пропустив його через себе.

-Припустимо, людина займалася фігурним катанням і має спортивний розряд, куди і до кого їй звернутися для подальших дій?

- Вона має заявити про своє бажання суддівській колегії УФФК.  Для цього також потрібно виконати певні вимоги. По-перше, претенденту має виповнитися 24 роки – це встановлений ISU віковий ценз для подавання документів на міжнародну категорію та складання іспитів. Але до цього ще далеко. Спочатку необхідно попрацювати упродовж чотирьох сезонів на  всеукраїнських змаганнях – від дитячих  турнірів до національних чемпіонатів, а також прослухати низку навчальних семінарів, які проводяться в Україні. Міні-іспит, який зобов’язані скласти після семінару його слухачі, стане серйозним кроком до професіоналізму. Іспит проводиться або у тестах, або у вигляді відповіді на запитання під час демонстрації відео. Таким чином перевіряється засвоєний матеріал, знання правил тощо. Ще одна норма, гадаю, загальновідома – доскональне знання англійської мови.  Зі свого боку, я би порадила майбутнім суддям займатися самоосвітою, спостерігати за різними змаганнями, виставляти свої оцінки, а потім порівнювати їх з офіційними.

-Як можна отримати міжнародну категорію?     

-Тут уже випробування влаштовує Міжнародна спілка ковзанярів і також у вигляді  іспиту – дуже непростого. Його необхідно скласти,звісно, англійською мовою і мати на увазі, що конкуренція досить висока, чимало людей відсіюється . Певним плюсом для претендентів є їхня, так би мовити, впізнаваність на міжнародній арені, тобто, коли їх уже знають по успішному суддівству національних чемпіонатів, активній участі в семінарах.

-Як саме відбувається цей іспит?           

-Передусім, потрібно пройти поглиблений теоретичний тест, запропонований  модераторами, які є представниками технічних комітетів ISU, потім продемонструвати по відео практичне суддівство. Зазначу, що таке навчання регулярно проводиться для всіх суддів, незалежно від досвіду, адже фігурне катання не стоїть на місці, у ньому відбувається багато змін. Наприклад, нещодавно я брала участь в семінарі  на тему нової системи суддівства, яка, як відомо, стартувала на початку минулого сезону. Учасникам було надано велику кількість прикладів, за якими ми приймали суддівські рішення. Потім ретельно аналізувалася кожна оцінка. Це стосувалося й компонентів, коли модератор надавав презентацію і судді мали оцінити виступи спортсменів.

Взагалі, практично всі, хто готується до іспитів, вивчають останні комюніке ISU, студіюють правила, щоб напрацювати самостійну теоретичну базу.  Це просто необхідно, адже  питання бувають настільки каверзними та заплутаними, що відомі випадки, коли на деякі з них не могли відповісти навіть ті, хто вже мав міжнародну категорію і претендував на найвищу – суддю ISU.

-У яких навчальних закладах  України здійснюють підготовку спортивних суддів, у тому числі – з фігурного катання?

-Курс щодо суддівства в спорті можна прослухати у Національному університеті фізичного виховання та спорту, а також в Національному педагогічному університеті ім.М.П.Драгоманова, де я читаю лекції на тему суддівства з фігурного катання. Щоправда, заняття ми проводимо у тому випадку, коли спостерігається  зацікавленість у них. На жаль, серед студентів є й такі, хто начебто й хоче стати суддею, але має викривлене поняття про майбутні обов’язки, вбачаючи у них якесь міфічне «красиве життя» з частими виїздами за кордон. Їм потрібно зрозуміти і бути готовими до того, що для досягнення успіху в суддівській справі необхідно пройти довгий і важкий шлях. Робота на будь-яких міжнародних змаганнях – це своєрідний стрес. Знаю це з власного  багаторічного досвіду. Непросто оцінювати виступ спортсмена, який вклав у нього всі свої сили¸здоров’я, час…Бувають ситуації, коли від суддівських оцінок  залежить подальша кар’єра, навіть доля фігуриста. Це велика  моральна відповідальність, тому суддя має бути максимально об’єктивним.

-Чи можливо це – бути абсолютно нейтральним і неупередженим  у такому живому та емоційному виді спорту як фігурне катання?

- До цього треба прагнути. Фігурне катання, яке сприймається через такі категорії як краса,вишуканість,чарівність, справді не піддається механічному виміру  і людський фактор у ньому був, є і буде. Але у цьому й привабливість нашого виду спорту, як, до речі, і художньої гімнастики. Той факт, що на чемпіонатах світу та Європи, Олімпійських іграх працюють по 9 суддів, уже свідчить про те, що буде стільки ж  думок, адже у кожного своє бачення. Особливо це стосується приземлення стрибків, відштовхування тощо.  Але консенсус завжди досягається, завдяки чому сформована загальна оцінка  відповідає реальному стану речей.

-Якими особистими якостями повинен володіти суддя?

-Суддя  має сформувати свій імідж так, щоб максимально використати у своїй діяльності , наприклад, такі якості як цілеспрямованість, вміння швидко оцінювати ситуацію, приймати зважені рішення, відстоювати та обґрунтовувати свою точку зору. Щось людині дано природою, а щось необхідно і розвивати. Дуже важлива така риса як комунікативність. Спілкування з колегами, компетентне обговорення з ними різних питань, повагу до думки співрозмовника  я також вважаю умовами для професійного росту. Загалом майбутнім фахівцям хочу сказати: суддями не народжуються. Якщо ви вирішили присвятити себе цій справі, треба постійно «працювати над собою».

 -Ірино Михайлівно, розкажіть, будь ласка, як формується суддівський корпус на найважливіші змагання.

-Якщо говорити про чемпіонати Європи та світу, чемпіонат чотирьох континентів та юніорський чемпіонат світу, то судді визначаються   жеребкуванням. Цю процедуру ISU проводить щороку в жовтні за участю  країн, які були представлені фігуристами у відповідних сегментах на чемпіонатах. Саме випадковий жереб вирішує, які країни мають право відправити  своїх суддів на змагання наступного року, а також те, до якого виду потрапить суддя. Тобто можна бути присутнім  в одному виді, а можна й в трьох.  Зазначу, що рішення щодо жеребкування ухвалив Конгрес ISU після голосування країн-учасниць. Водночас на Олімпійські ігри суддівська команда формується по-іншому, в залежності  від результатів, показаних фігуристами на попередньому чемпіонаті світу, а потім – під час додаткового відбору в Оберстдорфі. Так що у цьому випадку  присутність судді тієї чи іншої країни на Іграх залежить від її спортсменів.  

-Нерідко оцінки, виставлені суддями, досить сильно відрізняються. Чому це відбувається?

-Тут може бути декілька причин. Я би пояснила це тим, що не всі судді уже повністю адаптувалися до нової шкали GOE (+5-5), а також різним трактуванням деяких деталей у нових правилах…Наприклад, важко зрозуміти, що означає призначення буліту. Мені здається, що у цьому, конкретному випадку об’єктивнішою була система +3-3, тобто суддя знімав бали за помилку з базової оцінки, а також мав можливість і додати їх. Нині ж немає чіткого розуміння, звідки знімати бали. Деякі судді питають: чому  я маю вважати, що цей стрибок високий, коли для мене він невисокий? Де критерії?  Я хочу сказати, що нова система ще не удосконалена, до впроваджених змін поки що звикають усі – і фігуристи, і глядачі, і судді. Це тривалий процес, тому слід очікувати ще багато пояснень та уточнень. Водночас наразі можна констатувати: зі зміною шкали GOE судді отримали можливість більш диференційовано оцінювати виступи фігуристів.  Це, без сумніву, відіграє корисну роль, оскільки суддівські рішення в фігурному катанні мають бути логічними і зрозумілими для всіх, навіть тих, хто не особливо компетентний у тонкощах  формування оцінок.

-Який контроль здійснюється за роботою суддів?

- Правилами ISU передбачено досить жорсткий контроль за роботою кожного судді на змаганнях. Зокрема, перед кожним чемпіонатом  ми збираємося на мітинг щодо дотримання положень Кодексу етики. Суддям нагадують, що вони не повинні вести жодних розмов про виступи спортсменів та оцінки, спілкуватися до закінчення змагань у певному виді, давати інтерв’ю ЗМІ. Інакше суддю можуть дискваліфікувати.  Крім того, на всіх чемпіонатах високого рівня працює оцінювальна комісія ISU у складі трьох фахівців. Це своєрідна служба внутрішньої безпеки. Раніше її представники безпосередньо були присутніми на змаганнях, а зараз їм надсилають документи і вони працюють віддалено. Члени комісії аналізують роботу кожного судді, зокрема, вивчають протоколи, відмічають випадки порушень, наприклад, коли оцінка виходить за рамки прийнятого коридора. Ціною суддівських помилок є спочатку попередження, а якщо кількість покарань накопичуються, то з’являється загроза дискваліфікації.

-Ірино Михайлівно, ви відсудили велику кількість змагань, у тому числі найвищого рівня. Які з них запам’яталися найбільше?

-Безумовно, змагання залишаються у пам’яті завдяки яскравим виступам спортсменів. У мене, як у судді ISU, справді чимало незабутніх моментів. Наприклад,  досі перед очима неймовірне танго канадського танцювального дуету Тесси Віртью та Скотта Мойра на Олімпіаді-2010 у Ванкувері, де я судила парне катання. Запам’яталася юна Кароліна Костнер,коли їй було десь 15-16 років. Її потрійний ріттбергер на змаганнях в Куршавелі просто неможливо забути – вона заходила на стрибок на великій швидкості, виконувала його і на такій же швидкості виїжджала.  Серед  подій, які приємно вразили, - виступ наших танцюристів Олени Грушиної та Руслана Гончарова  на чемпіонаті Європи 2005 року в Туріні (Італія), де вони здобули срібну медаль. На думку багатьох фахівців, їхній короткий танець у постановці Миколи Морозова був найкращим на чемпіонаті. Ну, а найсвіжіше емоційне потрясіння – це прощальний виступ Хав’єра Фернандеса на чемпіонаті Європи цього року в Мінську. Я неодноразово його судила, але цей виступ  - вершина майстерності!

Людмила Власюк.

Для можливості залишити коментар потрібно зареєструватися.

2016 ©Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на сайті, дозволяється за умови посилання на ufsf.com.ua.